Валерій Іващенко народився 30 липня 1956 року в місті Запоріжжі. У 1978 році закінчив Військову інженерну академію ім. А. Ф. Можайського. Офіцерську службу розпочав на космодромі «Байконур».
З жовтня 2007 року по червень 2009 року обіймав посаду заступника Міністра оборони України[2]. Після відставки Єханурова розпорядженням Кабінету міністрів України № 604-р від 5 червня 2009 року призначений на посаду першого заступника Міністра оборони України[3], до березня 2010 року виконував обов'язки Міністра оборони України[4].
З 2013 року до 2019 року проживав у Копенгагені. Працював у Данській Королівській Академії оборони.
У листопаді 2019 року відмовився від статусу політичного біженця в Данії та повернувся в Україну.
21 серпня 2010 року Валерій Іващенко був затриманий Військовою прокуратурою. Його звинуватили в незаконному ухваленні рішення про реалізацію майна Феодосійського судномеханічного заводу[5]. 24 серпня він був заарештований[6].
У червні 2011 року Валерій Іващенко оголосив безстрокове голодування на знак протесту проти упередженості колегії суддів[7], але незабаром припинив голодування через стан здоров'я[8]. Адвокати Іващенка подали скаргу до Європейського суду з прав людини у зв'язку з допущеними порушеннями в ході досудового та судового слідства[9]. В інтерв'ю «Коммерсанту» Іващенко заявив, що не мав відношення до відчуження і реалізації майна ФСЗ[10].
12 квітня 2012 року Валерій Іващенко був засуджений до 5 років позбавлення волі[11]. Іващенко заявив, що його справу сфабрикував колишній заступник генпрокурора Віталій Щоткін[12]. Вирок був розкритикований Данським Гельсінським комітетом з прав людини[13], США[14] та Євросоюзом[15].
14 серпня 2012 року апеляційний суд змінив Іващенку термін покарання на умовний і звільнив з-під варти в залі суду.
4 квітня 2014 року суд першої інстанції, у тому ж складі, що і 12 квітня 2012 року, скасував свій вирок стосовно Валерія Іващенка із зняттям з нього судимості.
