9 лютого 1945 року Іванов, взявши з собою двох солдатів з протитанковими рушницями, потай наблизився до дотів противника, що заважав просуванню радянських частин. Внаслідок їх влучного вогню були знищені 2 75-міліметрових гармати та крупнокаліберний кулемет, що дозволило піхоті оволодіти цією важливою ділянкою оборони ворога. 14 лютого Іванов разом з трьома розвідниками зробив вилазку в тил сильно укріпленого будинку. У рукопашній сутичці особисто знищив 8 німецьких солдат, а інших змусив здатися в полон. У ніч з 14 на 15 лютого разом з групою бійців Іванов розгромив три опорних пункти противника і штаб німецького батальйону, захопивши 3 знаряддя, 12 кулеметів та близько 200 полонених. У ніч з 22 на 23 лютого Іванов брав участь у штурмі фортеці Познань, потай піднявшись разом з 11 солдатами на верх форту № 1 і поставивши там червоний прапор, після чого відображаючи німецькі контратаки, група Іванова не зазнала втрат, знищивши при цьому 30 ворожих солдатів та офіцерів і захопивши в полон 125.
Брав участь у форсуванні Одера та штурмі Берліна. 28 квітня 1945 отримав важке поранення. Після одужання був демобілізований. В 1949 році Іванов закінчив два курси Калінінградського Технічного інституту (КТІ) а, після чого повторно був покликаний в Радянську Армію. В 1954 році у званні капітана за станом здоров'я звільнений у запас. Проживав та працював в Калінінграді. В 1964 році повернувся до Смоленська, де помер 10 лютого1965 року. Похований на кладовищі «Клинок» у Смоленську.
Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня та Червоної Зірки, а також рядом медалей. На честь Іванова названа вулиця в Смоленську.
