Ібрагім Загір ад-Дін |
---|
|
Початок правління: | 1112 |
---|
Кінець правління: | 1127 |
---|
Інші титули: | емір |
---|
|
Попередник: | Сокман I ал-Кутбі |
---|
Наступник: | Ахмад |
---|
|
Дата народження: | невідомо |
---|
Дата смерті: | 1126/1127 |
---|
Місце смерті: | Ахлат |
---|
Дружина: | Тамта |
---|
Діти: | 1 син і 1 донька |
---|
Династія: | Сокменли |
---|
Батько: | Сокман I ал-Кутбі |
---|
Мати: | Інанч-хатун |
---|
Ібрагім Загір ад-Дін (*д/н — 1126/1127) — 2-й бей Держави Шах-Арменідів з 1112 до 1126/1127 року.
Життєпис
Походив з династії Сокменли. Старший син Сокмана I та Інанч-хатун. Після загибелі батька у 1112 році стає новим правителем держави. Втім фактичну владу мала мати Ібрагіма. Внаслідок її втручання та слабкості й недосвідченості нового бея Шах-Арменіди втратили низки володінь в Малій Азії. До 1115 року стали самостійними князі Сасуна, втрачено Манцикерт, долину біля міста Бінгьоль.
Також посилився вплив сельджуцького султана Мухаммеда I, який у 1116 році відняв у Шах-Арменідів важливе місто Сильван з областю й передав його синові Масуду. Згодом місто перейшло до Артукідів, суперників Ібрагіма. Саме Ібрагім заклав традицію шлюбів з вірменськими принцесами одружившись з представницею роду Мхаргрдзелі-Закаряни. Це в свою чергу розширило підтримку серед місцевого переважно вірменського населення.
У 1118—1119 роках не скористався внутрішніми чварами в Сельджуцькій імперії, встановивши мир з усіма сусідами. У 1121 році на чолі війська брав участь в Дідгорській битві, де мусульмани зазнали поразки від християнської коаліції на чолі із Давидом IV, царем Грузії. У 1123—1124 роках завдав поразки роду Салтукідів, які визнали зверхність Ібрагіма. Помер у наприкінці 1126 або на початку 1127 року. Йому спадкував брат Ахмад.
Родина
Джерела
- O. Turan, Selçuklular Tarihi ve Türk İslam Medeniyeti, İstanbul 1969, s. 180—181
- Bosworth C. E. The new Islamic dynasties. A chronological and genealogical manual. N.Y., 1996. Р. 197
- Salim Koca, Selçuklu Devri Türk Tarihinin Temel Meseleleri, Berikan Yayınları, Ankara 2011, s. 177