Народилась 18 червня 1815 року в Берліні. Була шостою дитиною та третьою донькою в родині принца Вільгельма Прусського та його дружини Марії Анни Гессен-Гомбурзької. Мала старшого брата Адальберта. Інші діти померли в ранньому віці до її народження. Згодом сімейство поповнилося сином Вальдемаром та донькою Марією.
Теплу пору року родина проводила у замку Фішбах в Силезії, нерідко повертаючись до Берліна вже на початку грудня. Діти користувалися там певною свободою: грали з сільськими дітлахами, відвідували двір та стайні, вчилися поводитися з тваринами.
Карл Гессенський
У 21-річному віці Єлизавета взяла шлюб із 27-річним принцом Гессенським Карлом. Весілля пройшло 22 жовтня 1836 року в Берліні. Оселилися молодята у Палаці принца Карла (нім.Prinz-Carl-Palais) в Дармштадті в райні Бессунґен. Приїзд пари вітали балом-маскарадом на 2500 осіб.[1] У подружжя з'явилося четверо дітей:
Вільгельм (1845—1900) — генерал від інфантерії прусської армії, був морганатично одруженим з Жозефіною Бендер, мав єдиного сина, що не залишив нащадків.
Шлюб був не надто гармонійним. Карл вважав дружину потворною та нудною, а Єлизавета зі свого боку описувала чоловіка як холодного та нелюба.
Світлина в поважні роки
Свою діяльність на новій батьківщині вона присвятила турботі про бідних. На момент її приїзду до Дармштадту у великому герцогстві майже не існувало соціальної благодійності, тому жінка не знайшла сприятливого ґрунту. Втім, поступово її діяльність набула популярності. Нею була створена низка благодійних організацій. Найбільшою з них став будинок дияконис Єлизаветинського фонду, заснований у 1858 році, на будівництво якого вона передала 10 тисяч гульденів. Відома своїм благочестям і милосердям, принцеса, разом із придворним проповідником, зібрали навколо себе освічені дармштадтські кола. Спільними зусиллями вони намагалися сприяти суспільному добробуту населення.
Політикою не цікавилася і не намагалася на неї впливати.[2]
У 1852 році успадкувала від батька, окрім іншого, картину Ганса Гольбейна-молодшого «Мадонна бургомістра Якоба Маєра цум Газена», написану ним у 1526 році, і привезла її до Дармштадту. Згодом цей витвір мистецтва став відомим як «Дармштадтська Мадонна».
Мала добрі відносини зі своєю невісткою Алісою Великобританською. В останні роки життя страждала від надлишкової ваги. Її чоловік пішов з життя у березні 1877 року. Єлизавета ще була присутньою на весіллі онуки Вікторії із Людвігом Баттенбергом і дожила до появи правнучки Аліси.
Померла 21 березня 1885 року в Дармштадті. Похована у Старому мавзолеї в парку Розенгое в Дармштадті.[3]
Нагороди
Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія) (8 липня 1841);
↑ Friedrich Battenberg, Jürgen Rainer Wolf, Eckhart G. Franz, Fritz Deppert: Darmstadts Geschichte — Fürstenresidenz und Bürgerstadt im Wandel der Jahrhunderte, Eduard Roether Verlag, Darmstadt 1980, ISBN 3-7929-0110-2. стор. 331, стор. 364
.jpg)
