З 1892 року працював вчителем і наставником підготовчого класу Мордовського зразкового початкового училища при Казанській семінарії. У 1919 році заарештований, звільнений завдяки клопотанням Наркомосу РРФСР.
З 1920 року — завідувач відділу, науковий співробітник Казанського краєзнавчого музею. Одночасно викладав історію та етнографію ерзян і мокшан, ерзянську і мокшанську мови у вищих та середніх навчальних закладах Казані (Східна академія, Східний педагогічний інститут, Казанський педагогічний університет та ін.). У 1920-х роках був організатором Центральних курсів мордовських вчителів у Москві (1926—1928), перших 3-річних курсів в Казані, короткострокових курсів у Нижньому Новогороді, Самарі, Саранську, Саратові, Симбірську.
Ідеолог модернізації освіти ерзянського і мокшанського народів
З іменем Євсев'єва пов'язаний новий етап у розвитку ерзянської та мокшанської писемності, національної самосвідомості. На основі вивчення розмовної мови він створив «Зразки мордовської народної словесності», написав перші букварі для мокші (1892) і ерзі (1897), був співавтором першого букваря для ерзян «Тундонь чи» — «Весняний день». Здійснив цілісний підхід до вивчення ерзянської і мокшанської мов у монографіях «Основи мордовської граматики» (1928), «Эрзянь-рузонь валкс» («Эрзянско-російський словник», М., 1931). Євсев'єв займався перекладацькою діяльністю: саме він переклав понад 10 віронавчальних та навчальних книг.
Польова робота
У фольклорних експедиціях зібрав багатющий матеріал з усно-поетичної творчості мокшанського і ерзянського народів, став першим національним фотографом, зафіксував різноманіття побутової культури даних народів. Брав участь у Всеросійській промислово-художній виставці в Нижньому Новгороді (1896), Всесвітній виставці в Парижі, на якій жіночий ерзянський костюм, привезений М. Є. Євсев'євим, удостоєний золотої медалі.
.svg){kind=small}
