Спуск човна
Історія
США
Назва:	USS Blackfish (SS-221)
Замовлений:	1 липня 1940 року
Будівник:	General Dynamics Electric Boat, Гротон, Коннектикут
Закладений:	1 липня 1941 року
Спуск на воду:	18 квітня 1942 року
На службі:	22 липня 1942 року
Знятий:	2 лютого 1954 року
Доля:	проданий на злам 4 травня 1959
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Гато
Водотоннажність:	1549 над водою, 2463 при зануренні
Довжина:	95,02 м
Ширина:	8,31 м
Осадка:	5,2 м
Двигуни:	4 дизелі General Motors Model 16-248 V16 потужністю 4 МВт 4 електромотори General Electric потужністю 2 МВт
Швидкість:	21 вузол (над водою), 9 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Автономність:	75 діб
Максимальна глибина:	91 м
Екіпаж:	6 офіцерів, 54 матроса
Озброєння:	10 × 533 мм торпедних апарата (6 носових, 4 кормових), 24 торпеди 1 × 76 мм палубна гармата / 50 калібрів, зенітне озброєння 1 х 40 мм Бофорс та 1 х 20 мм Ерлікон

«Блекфіш» (англ. USS Blackfish (SS-221)) – підводний човен військово-морських сил США типу «Гато», котрий взяв участь у бойових діях Другої Світової війни.

Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на верфі у Гротоні, штат Коннектикут.

Всього човен здійснив дванадцять бойових походів

9 жовтня 1942-го човен вийшов з Нью-Лондону (Коннектикут) та попрямував на іншу сторону Атлантики для участі у операції «Торч» - висадці союзників у Північній Африці. 9 листопада поблизу Дакару він зустрів французький конвой та безрезультатно випустив 2 торпеди по шлюпу Commandant Bory. 27 листопада «Блекфіш» прибув на західне узбережжя Шотландії у порт Росніт, котрий став базою для кількох американських підводних човнів.

Тривав з 21 грудня 1942 по 18 січня 1943 року, при цьому місцем бойового патрулювання була визначена Північна Атлантика.

1 лютого 1943-го «Блекфіш» вийшов для дій у Біскайській затоці. Тут 19 лютого за два десятки кілометрів від іспанського Більбао він випустив дві торпеди та потопив німецьке переобладнане патрульне судно V 408 (колишній траулер Haltenbank, 432 GRT). Інше патрульне судно V 404 контратакувало глибинними бомбами та завдало «Блекфішу» певних пошкоджень, тому 22 лютого човен прибув до Плімуту.

Тривав з 5 квітня по 14 травня 1943 року, при цьому місцем бойового патрулювання було визначене Норвезьке море.

Оскільки використання підводних сил США для дій на європейському театрі було визнане неефективним, всі човни звідси відправили для боротьби з Японією. «Блекфіш» завершив свій п’ятий похід 4 липня 1943-го, а 26 липня він прибув на протилежний бік Атлантики до бази у Нью-Лондоні. У вересні човен досягнув Перл-Гарбору та увійшов до складу Тихоокеанського флоту. 14 серпня «Блекфіш» вирушив на базу у Брисбені (східне узбережжя Австралії).

19 жовтня 1943-го човен вирушив у район бойового патрулювання на північ від Нової Гвінеї. 23 листопада в районі за п’ять з половиною сотень кілометрів північніше від Порт-Холландія (зараз Джайпура) та а за вісім з половиною сотень кілометрів на південний схід від архіпелагу Палау «Блекфіш» потопив невелике вантажне судно «Ямато-Мару №2». 4 грудня човен прибув до затоки Мілн (крайнє південно-східне завершення Нової Гвінеї).

24 грудня 1943-го «Блекфіш» вийшов для дій на комунікаціях архіпелагу Бісмарка. 29 – 30 грудня він відвідав для бункерування острів Тулагі (на сході Соломонових островів), після чого попрямував на північний захід. 16 січня 1944-го човен потопив вантажне судно в районі за п’ятсот кілометрів на південний захід від острова Трук (до лютого 1944-го головна японська база у цьому регіоні, з якої провадились операції та відбувалось постачання гарнізонів у цілому ряді архіпелагів). У підсумку 13 лютого «Блекфіш» прибув до Брисбену.

Тривав з 1 березня по 19 травня 1944 року. В кінці квітня у районі поблизу острова Кей-Бесар (Молуккські острови, південніше від західного завершення Нової Гвінеї) «Блекфіш» випустив кілька торпед по відмітці на радарі, класифікованій як есмінець, проте не досяг успіху. Кінцевим пунктом походу став Перл-Гарбор, після чого 27 травня 1944-го човен прибув до Сан-Франциско для проведення ремонту, по завершенні якого він 31 серпня вирушив назад.

23 вересня 1944-го «Блекфіш» вийшов до острова Сайпан (Маріанські острови), 3 – 4 жовтня провів тут бункерування, після чого попрямував в район острова Формоза (Тайвань). На цей раз човну не вдалось збільшити свій бойовий рахунок і 17 листопада він повернувся на Сайпан, а до кінця року опинився на атолі Мідвей.

1 січня 1945-го «Блекфіш» попрямував з Мідвею до північної частини Південно-Китайського моря. Тут він у двох окремих сутичках неподалік від китайського узбережжя (за півтори сотні кілометрів на південний схід від Гонконгу) знищив артилерійським вогнем 4 сампани. 21 лютого «Блекфіш» прибув на острів Гуам (Маріанські острови).

Почався 21 березня 1945-го, причому човен діяв у Південно-Китайському морі. Не досягнувши жодних успіхів, він 10 травня 1945-го прибув до Перл-Гарбору.

Почався 14 червня 1945-го та завершився прибуттям на Гуам 14 серпня в день капітуляції Японії. «Блекфіш» діяв у Східно-Китайському та Жовтому морях та не зміг збільшити свій бойовий рахунок, зате 5 серпня врятував шість збитих льотчиків.^[1]

Навесні 1946-го човен вивели в резерв Атлантичного флоту. З березня 1949-го по лютий 1954-го він використовувався у Сейнт-Пітерсберзі (Флорида) резервом ВМС США для навчальних цілей, а потім знову був демобілізований.

4 травня 1959-го човен продали на злам.

• Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe “United States submarine operations in World War II”, Annapolis, 1950)