USB-флеш-накопичувач
Дата створення / заснування	1996
Країна походження	Ізраїль ,  США  і  Малайзія
Першовідкривач або винахідник	Amir Band , Dov Morand , IBM  і Pua Khein-Sengd
З'єднується з	USB receptacled
Внормовано	USB Mass Storage Class
USB-флеш-накопичувач у Вікісховищі

USB-флеш-накопи́чувач, флешка (скор. UFD (USB Flash drive)) — носій інформації, що використовує флеш-пам'ять для збереження даних та підключається до комп'ютера чи іншого пристрою через USB-порт^[1].

USB-флеш-накопичувачі зазвичай підтримують перезаписування. Розмір — близько 5 см, вага — менше, ніж 60 г. Надзвичайну популярність здобули у 2000-ні через те, що вони дуже компактні, легкі і мають великий об'єм пам'яті (від 32 Мб до 256 Гб.^[2]). Основне призначення — зберігання й перенесення файлів та обмін ними, резервне копіювання, завантаження операційних систем тощо.

В основі USB-флеш-накопичувача лежить флеш-пам'ять типу NAND або NOR. Вона містить кристал кремнію, на якому розміщені транзистори з плаваючими і керуючими ізольованими затворами. Транзистори мають стік і витік. Плаваючий затвор транзистора здатний утримувати заряд (електрони).

Під час запису даних на керуючий затвор подається позитивна напруга і деяка частина електронів надсилається (рухається) від стоку до витоку, відхиляючись до плаваючого затвору. Частина електронів долає тонкий шар ізолятора і проникають в плаваючий затвор, де і залишаються на тривалий термін зберігання. Час зберігання інформації вимірюється роками, але так чи інакше він обмежений.

Зараз існує велике різноманіття дизайну (кольору, форми) USB-флеш-накопичувачів. На що тільки не йдуть виробники, щоб догодити потенційним покупцям, поєднуючи USB-накопичувач зі всіляким прикрасами, іграшками, авторучками тощо.

Варіанти дизайну USB-флеш-накопичувачів:
USB-накопичувач у нестандартному вигляді  USB-накопичувач із коштовним камінням

• Мала маса, безшумність під час роботи, портативність.
• Усі сучасні комп'ютери, телевізори, материнські плати та DVD-програвачі обладнані USB-гніздами.
• Експлуатація у широкому діапазоні температур.
• Висока щільність запису.
• Мають змогу зберігати дані автономно протягом 5-10 років.
• Більш стійкі до механічних впливів (ударів) порівняно з твердим диском.
• Відсутність рухливих частин, що знижує енергоспоживання у 3—4 рази
• Не чутливі до подряпин та пилу, які є значною проблемою для дискет, CD- та DVD-дисків.

• Обмежене число циклів запису-очищення.
• Здатні зберігати дані автономно лише протягом 5 років. Найперспективніші зразки — до 10 років.
• Швидкість запису і зчитування обмежені пропускною здатністю шини USB і самої флеш-пам'яті.
• На відміну від компакт-дисків, мають недоліки, властиві будь-якій електроніці:
  • чутливість до радіації;
  • чутливість до електростатичного розряду (зазвичай спостерігається у побуті).
• Несиметричність інтерфейсу при симетричному вигляді роз'єма призводить до того, що під'єднати флешку з першої спроби виходить не завжди. Це є недоліком багатьох роз'ємів, що проявився для USB взагалі, а для флешок особливо — через часте підключення-відключення.

Флешки — один з найпоширеніших шляхів зараження вірусами. Саме тому необхідно кожен раз перевіряти їх перед використовуванням. Зараження флешки не обов'язково відбувається тільки тоді, коли ви щось переписали чи зберегли на носій. Є такі «флеш-віруси», які записуються на наш USB-носій просто після звичайного перебування в чужому комп'ютері, навіть якщо нічого на флешку не зберігати.

• Карта пам'яті
• SSD
• Флеш-пам'ять
• Жорсткий диск
• Зовнішня пам'ять

• Концепція побудови персоналізованих флеш-накопичувачів з апаратним захистом інформації / В. Ю. Корольов, В. В. Поліновський // Математичні машини і системи. — 2009. — № 4. — С. 96–105. — ISSN 1028-9763.