Виявився особливо ефективним проти живої сили та неброньованої техніки, оскільки не дає часу противнику сховатись в укриттях після перших розривів. Натомість, всі снаряди залпу падають на задану ціль й розриваються майже одночасно[1]. Раптовість відкриття вогню та висока щільність розривів снарядів сприяють ефективному виконанню вогневої задачі з придушення живої сили в районах її зосередження[2].
За твердженням генерала А. Л. Пембертона британські військові стали застосовувати цю тактику з травня 1942 року. Якщо до артилерійського удару було залучено багато підрозділів з відмінним часом польоту снарядів, то у вогневому завданні стали вказувати не час залпу, а бажаний час падіння снарядів на ціль[3].
Саме в Африці американські артилеристи познайомились з цією тактикою й стали застосовувати її для ведення масованого вогню в наступних кампаніях в Італії та Франції[4].
MRSI
Подальший розвиток технологій, а саме — поява автоматів заряджання, досилачів снарядів, автоматичні системи наведення тощо, дав можливість виконувати такий удар з однієї артилерійської установки шляхом швидкої зміни куту піднесення ствола та використаного заряду. Має назву англ.Multiple round simultaneous impact (MRSI) — «одночасний удар кількома снарядами».[5]
В теорії, якщо одна гармата здатна здійснити вогонь MRSI чотирма снарядами, то її ефективність буде аналогічна залпу з чотирьох різних гармат з одночасним розривом снарядів у цілі (TOT).[5]
↑Idiart,Philip L. (1986). Summary of American WW II Experience. Time-on-Target: Tactical Organization and the Massing of Divisional Field Artillery Fires on the AirLand Battlefield, (Звіт). ARMY COMMAND AND GENERAL STAFF COLL FORT LEAVENWORTH KS SCHOOL OF ADVANCED MILITARY STUDIES.
↑ абTimothy M. Kogler (березень 1995). Single Gun, Multiple Round, Time-on-target Capability for Advanced Towed Cannon Artillery (Звіт). ARMY RESEARCH LABORATORY.