Програмний ввід/вивід (англ. Programmed input/output, PIO) — метод передачі даних між двома пристроями, що використовує процесор як частину маршруту даних.

Управління введенням/виведенням може бути реалізовано двома способами:

• з використанням засобів процесора. Такий спосіб називається програмним,
• з використанням спеціальних пристроїв керування (процесорів введення/виведення, пристроїв прямого доступу до пам'яті ПДП. Такий спосіб називається апаратним^[1].

При програмному введенні/виведенні контролерами управляє процесор за допомогою програми (драйвера) введення/виводу. Програми цього типу враховують конструкцію контролера і використовуваного в обчислювальній системі процесора і зазвичай входять в базову систему програм управління введенням/виведенням на фізичному рівні (в РС — BIOS). Програми BIOS виконують роль інтерфейсу між програмами операційних систем і використовуваною апаратурою обчислювальної системи і забезпечують переносимість операційних систем між ЕОМ з однаковими процесорами.

При програмуванні процедур введення/виведення враховується адресація регістрів контролера пристроїв введення/виведення. Порти можуть бути відображені на загальний адресний простір оперативної пам'яті (адресація портів більшості архітектур процесорів) або на окремий номерний простір портів введення-виведення.

На деяких комп'ютерах при автоматичному автовизначенні належного PIO Mode система не може завантажитися з CD-ROM, хоча CD-ROM чудово визначається. При цьому CD-ROM прекрасно працює з вже встановленою операційною системою, тому що в той момент використовується не вшитий в BIOS драйвер реального режиму процесора, а драйвер операційної системи, що завантажений з жорсткого диска і працює в захищеному режимі.

Рішенням проблеми є примусове виставлення PIO Mode 0.

При виявленні неполадок DVD/CD-приводу, помилок інтерфейсу (як правило при поганому контакті кабелів) операційна система Windows, переводить диск у режим PIO. При цьому характерні значні затримки в роботі системи, зависання і зникання доступу до диску.