Р-56 (індекс УРВ РВСН — 8К68) — експериментальна ракета-носій (РН) надважкого класу, розроблена ОКБ-586. Головний конструктор М. К. Янгель.Пропонувалась для міжпланетних польотів, в тому числі і на Місяць по відповідній радянській пілотованій програмі. Розробка бойового варіанту ракети обмежилась лише проектом.

Ініціативна розробка в КБ Янгеля комплексу надважкої ракети-носія здійснювалася ОКБ-586 у відповідності з Постановою ЦК КПРС і ради міністрів СРСР від 22 травня 1963 року. Після прийняття рішення урядом розробляти надважку ракету Н-1 КБ Королева і використовувати важку ракету УР-500 КБ Челомея (с нижчими у порівнянні з ракетою Р-56 можливостями) конкуруючі розробки надважких ракет Р-56 КБ Янгеля и УР-700 КБ Челомея вирішили зупинити.

РН Р-56 є двоступенева с послідовним відкиданням ступенів. Можливе використання ще двох додаткових ступенів — орбітального з одноразовим запуском двигуна та космічного з багаторазовим запуском двигуна.

В якості основних двигунів розглядались двигуни розробки ОКБ-456 11Д43 і його модифікація 11Д44 з висотним соплом. Рухова установка (РУ) I ступеня складалась з 12 основних і 4 керуючих двигунів, виконаних хитними в тангенціальній плоскості. На II ступені РУ складалась з основного однокамерного двигуна та чотирьохкамерного керуючого двигуна. На орбітальному ступені РУ складалась з однокамерного основного двигуна та четирьохкамерного керуючого, допускаючи запуск в умовах невагомості. РУ космічного ступеня складалась з однокамерного двигуна з чотирьохкратним запуском в умовах невагомості.

На I й II ступенях використовувалась паливна пара азотний тетраоксид (АТ) й несиметричний диметилгідразін (НДМГ). На третьому (орбітальний) і четвертому (космічний) ступенях — АТ в якості окисника та Г-50 в якості палива.

Система керування РН (СУ) — автономна, розроблялась ОКБ-692 та НИИ-944 з врахуванням гарантованого виконання задачі при вимиканні одного двигуна I ступеня та пуску РН у будь-якому напрямку з неповоротної пускової установки (ПУ). СУ орбітального та космічного ступенів — комбінованого типу.

Комплекси на базі Р-56 пропонують використовувати для дослідження і освоєння Місяця і найближчих планет Сонячної системи, і зокрема:

• пілотованого обльоту Місяця та великомасштабної зйомки його поверхні;
• організації автоматичних станцій «служби Місяць» та їхнього обслуговування;
• доставки для експедицій необхідних вантажів;
• запуску автоматичних міжпланетних станцій;

Для цих цілей, РН Р-56 повинна була забезпечити запуск космічних об'єктів:

• на кругову полярну орбіту висотою 200 км — 40 т;
• на геостаціонарну орбіту (ГСО) — 6,0 т:
• на орбіту навколо Місяця — 12,0 т;
• в район планет Марс та Венера — 6-8 т;
• маса автоматичної станції що доставляється на поверхню Місяця — 3 т.

Час підготовки РН до пуску:

• з готовності 1 — 20 хв.
• з готовності 2 — 80 хв.

• Ракети і космічні апарати конструкційного бюро «Південне» / Під заг. ред. С. Н. Конюхова. — Дніпропетровськ ООО «КолорГраф», 2001. — 240 с. — 1100 экз. — ISBN 966-7482-00-6.
• Радянська космічна ініціатива у державних документах (1946-1964 р) / під ред.: Ю. М. Батурина. — М.: РТСофт, 2008. — 417 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-9900271-9-0.