Mammuthus columbi — ссавець, вимерлий вид північноамериканських слонових з роду Мамут (Mammuthus).
Морфологія
Mammuthus columbi (синій силует) порівняно з людиною
Був одним з найбільших представників родинислонових, що будь-коли існували. Висота в загривку у дорослих самців досягала 4 м, а їх вага становила близько 10 т.
Цей американський вид мамута був близьким родичем з палеарктичним Mammuthus primigenius і стикався з ним північною межею ареалу. Дотепер не з'ясовано, чи був цей вид прямим нащадком Mammuthus primigenius або ж обидва види походять від іншого, третього виду — Mammuthus meridionalis, який міг мігрувати на американський континент близько 1,8 млн років тому.
Найраніші відомі proboscideans, клада до якої відносять слонів, виникли близько 55 мільйонів років тому в районі моря Тетіс. Найближчі родичі хоботних є сирени і дамани. Родина Elephantidae виникла близько шести мільйонів років тому в Африці, і включає в себе слонів і мамонтів. Серед багатьох тепер вимерлих клад, тільки мастодонт є далеким родичем мамонтів, і частина окремої родини mammutidae, точка біфуркації з пращурами мамонтів відбулася близько 25 мільйонів років тому[1] Наступна кладограмма показує розташування Mammuthus columbi серед інших proboscideans , на основі під'язикової характеристики:[2]
Вид названий на честь Христофора Колумба[3][4]., і назва може бути перекладена українською як «мамут Колумба»
Ареал
Ареал (червоний)
Mammuthus columbi з часів середнього плейстоцену мешкав на теренах Північної Америки. Його вимирання прийшлося на кінець плейстоцену близько 10 кілороків тому. Рештки мамонта Колумба зустрічаються від Каліфорнії до Флориди і Великих озер найпівнічніші місця знахідок — південь Канади, найпівденніші — в Мексиці. Найбільша концентрація мамонтів, ймовірно, припадала на центр США, в областях прерії. Один зі зразків, знайдений поблизу Нешвілу, датується, можливо, 8-ма тисячами років тому. Кістки цих тварин нерідко розташовані поблизу решток людини і це дозволяє припускати, що тварини цього виду були об'єктами полювання перших людей Америки.
Спосіб життя
Цей вид харчувався переважно травами, особливо з родини осокових (Cyperáceae). Уподобання цих тварин відоме досить добре, тому що в їх знайдених зубах нерідко виявляються й рослинні рештки. Ці дані підтверджуються і аналізами посліду, що зберігся в печері Bechan, яку ці тварини використовували як притулок щонайменше протягом 1,5 тисячі років. В унікальному мікрокліматі печери збереглося близько 300 м³ гною, аналіз якого показав, що ці тварини на 95% харчувалися травою. Крім цього, вони харчувалися плодами гледичії колючої, маклюри помаранчевої (Maclura pomifera), колоцинту (Citrullus colocynthis) і гімнокладуса дводомного (Gymnocladus dioicus).
Завдяки численним знахідкам решток, вчені змогли реконструювати також соціальну поведінку цього виду. Вони жили подібно сьогоднішнім видам слонів в матріархальних групах чисельністю від 2-20 тварин під проводом зрілої самки. Дорослі самці наближалися до стад лише під час шлюбного періоду. Матері мали захищати дитинчат від великих хижаків, що не завжди вдавалося, як свідчать знахідки в печерах кістяків сотень молодих особин поряд з деякими мертвими шаблезубими котами з роду гомотерій (Homotherium).
Література
Paul S. Martin: Quaternary Extinctions. The University of Arizona Press, 1984. ISBN 0-8165-1100-4(англ.)
Miles Barton: Wildes Amerika Zeugen der Eiszeit. Egmont Verlag, 2003. ISBN 3-8025-1558-7(нім.)
