M2 (міна)

Історія виробництва
Виготовленнясічень 1943-вересень 1944
Виготовлена
кількість		приблизно 4,161,000
Характеристики
Вага5,01 фунт (2,27 кг)
Висота8,25 дюйм (210 мм)
Вага наповнення0,34 фунт (0,15 кг)

M2 — це вистрибуюча протипіхотна міна Сполучених Штатів, яка використовувалася під час Другої світової війни. Було виготовлено кілька варіантів міни, і хоча міна більше не перебуває на озброєнні США, її можна знайти на Кіпрі, в Ірані, Іраку, Кореї, Лаосі, Омані, Руанді, Тунісі та Західній Сахарі. Копії міни виготовили Бельгія (як PRB M966), Пакистан (P7), Португалія (M/966) і Тайвань.

Міна складається з циліндричного сталевого основного корпусу, що містить корпус мінометного снаряда калібру 60 міліметрів (початково M49A2), з’єднаний із високою тонкою підставкою для детонатора. Підставка для запобіжника містила або штифтовий запобіжник, або комбінований запобіжник із розтяжним дротом із зубцями. Пізніші запобіжники були чутливі до тиску або витягування і могли використовуватися з розтяжним дротом. Коли міна спрацьовує, заряд чорного пороху викидає мінометний снаряд з основного корпусу міни в повітря. Піротехнічний запобіжник підриває міну, коли вона піднімається на висоту від двох до трьох метрів. Повідомляється, що радіус ураження міни становить близько десяти метрів.

Розробка

США почали розробку протипіхотних мін влітку 1940 року під впливом подій Другої світової війни. Французький офіцер, майор П’єр Делаланд (іноді Поль Делаланд), який уникнув падіння Франції, приїхав до США з кресленнями обмежувальної міни Modele 1939.[1] Серія мін М2 була заснована на цій конструкції і вперше була встановлена в середині 1943 року.

Статус

Міна деякий час не перебувала на озброєнні США, незабаром після Другої світової війни її замінили на міну M16. M2 не вважався вдалим дизайном і був замінений більш успішними німецькими моделями.[2]

З появою Оттавського договору великі запаси цієї міни були ліквідовані. Станом на 2006 Кіпр,[3] Греція,[4] Туреччина,[5] і, можливо, Тайвань[6] зберігають запаси цієї міни. Очікувалося, що Кіпр, Греція та Туреччина знищать свої запаси мін до березня 2008 року.

Варіанти

Варіанти міни відрізняються деталізацією детонатора і базової частини міни. Ранні міни мали велику тонку плоску круглу основу, тоді як пізніші міни мали меншу, товщу основу. Пізніший варіант міни також був краще водонепроникним.

  • M2A1
  • M2A1B
  • M2A1B1 - варіант міни з тим самим корпусом, але тримач детонатора та корпус міни об'єднані в єдиний чавунний шматок, призначений для спрощення масового виробництва. Міна мала ширину 3,78 дюйма в найширшому місці та 8,63 дюйма у висоту, загальна вага 7,16 фунтів.[7]
  • M2A2
  • M2A3 - цей варіант був на озброєнні під час Другої світової війни. Основна відмінність цієї міни від пізніших варіантів полягала у використанні збільшеного метального заряду в цьому варіанті.
  • M2A3B2
  • M2A4
  • M2A4B2

Список літератури

  • M2 mine at ORDATA
  • Jane's Mines and Mine Clearance 2005-2006
  • Brassey's Essential Guide to Anti-personnel Landmines
  • US Army FM 20-43

Примітки

  1. ↑ The mine was patented in the United States under the name "Paul Delalande" US Patent 2,374,179 at GooglePatents
  2. ↑ Lieutenant-Colonel John Ingraham & Col. Dalton Jones. Technical Intelligence Bulletins 8(5), 2003. (available online) [Архівовано 2015-12-12 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Is in the process of eliminating its mine stockpile, and currently has an uncertain number of M2A1 and M2A3 mines in its stockpile. It has also kept approximately 100 each of the M2A1 and M2A3 types for research and training 2006 ICBL report
  4. ↑ A reported stockpile of 214,374 mines ICBL report 2006
  5. ↑ Stockpile of 146,882 mines 2006 ICBL report
  6. ↑ The government refuses to release details of their stockpiles and they have produced the M2 under license 2006 ICBL report 2004 ICBL report
  7. ↑ Standard Ordnance Items Catalog 1944 volume 3, page 596