Kokō no Hito

Kokō no Hito
Обкладинка першого тому манґи
孤高の人
Скелелаз
Жанрпсихологія, драма, спокон (альпінізм)
Аудиторіясейнен
Манґа
Автор
ІлюстраторСакамото Сініті
ВидавецьShueisha
ІмпринтYoung Jump Comics
ЖурналWeekly Young Jump
Період випуску1 листопада 2007 — 27 жовтня 2011
Кількість томів17 (Список томів)

Kokō no Hito (яп. 孤高の人, англ. The Climber, укр. Скелелаз) — японська серія манґи, написана Сакамото Сініті та Йосіро Набеда і проілюстрована Сакамото, заснована на романі авторства Дзіро Нітта. Манґа виходила в журналі Weekly Young Jump видавництва Shueisha з листопада 2007 року по жовтень 2012 року, а її розділи були зібрані у 17 томах танкобонів. Вона розповідає історію альпініста-одинака Морі Бунтаро — частково засновану на реальному альпіністі Бунтаро Като, який починає займатися спортивним скелелазінням після переведення до нової старшої школи і згодом присвячує все своє життя професійному альпінізму, маючи за мету сходження на східну стіну найскладнішої гори світу — К2.

У 2010 році манґа отримала премію за майстерність на 14-му Японському фестивалі медіа-мистецтва.

Сюжет

Через біль і важкі зусилля можна досягти вершини світу. Стоячи там, де ще не ступала нога людини, виникає хвилююче відчуття успіху. Це те, заради чого тренується, працює і живе Морі Бунтаро. Його сходження на вершину починається, коли він переводиться до нової старшої школи. Незважаючи на його самотній і відлюдькуватий характер, однокласники Морі вмовляють його залізти на будівлю школи. Без страховки та вагань він починає свій шлях до вершини. Пройшовши точку неповернення, він зупиняється, коли стикається з останньою страхітливою перешкодою — горизонтальним виступом. Адреналін переповнює його, і Морі застрибує, щоб остаточно закріпитися на вершині. Звідти він бачить те, чого зазвичай не бачив — іншу вершину, іншу мету. З пробудженою пристрастю і новознайденою метою в житті, Морі досліджує захоплюючий вид спорту — скелелазіння.

Публікація

Написана Сакамото Сініті та Йосіро Набеда і проілюстрована Сакамото, манґа виходила в журналі Weekly Young Jump видавництва Shueisha з 1 листопада 2007 року[1] до 27 жовтня 2011 року[2]. Shueisha зібрали розділи в 17 томів, виданих з 18 квітня 2008 року до 18 листопада 2011 року[3].

Список томів

№Дата виходу ISBN
1 18 квітня 2008[4]ISBN 978-4-08-877426-8
2 18 липня 2008[5]ISBN 978-4-08-877475-6
3 19 вересня 2008[6]ISBN 978-4-08-877522-7
4 19 листопада 2008[7]ISBN 978-4-08-877549-4
5 19 лютого 2009[8]ISBN 978-4-08-877593-7
6 19 травня 2009[9]ISBN 978-4-08-877642-2
7 19 серпня 2009[10]ISBN 978-4-08-877696-5
8 19 листопада 2009[11]ISBN 978-4-08-877753-5
9 19 лютого 2010[12]ISBN 978-4-08-877807-5
10 19 березня 2010[13]ISBN 978-4-08-877835-8
11 18 червня 2010[14]ISBN 978-4-08-877880-8
12 17 вересня 2010[15]ISBN 978-4-08-879030-5
13 17 грудня 2010[16]ISBN 978-4-08-879077-0
14 18 лютого 2011[17]ISBN 978-4-08-879120-3
15 19 травня 2011[18]ISBN 978-4-08-879145-6
16 19 серпня 2011[19]ISBN 978-4-08-879187-6
17 19 листопада 2011[20]ISBN 978-4-08-879236-1

Сприйняття

Манґа отримала премію за майстерність на 14-му Японському фестивалі медіа-мистецтва у 2010 році[21][22]. Вона також перемогла у категорії «Найкраща сейнен-манґа» на премії Prix Mangawa Awards 2011 року[23].

Примітки

  1. ↑ 【ヤングジャンプ】ヤングジャンプ№48特大号は、11月1日発売!!. manganohi.jp (яп.). 1 листопада 2007. Архів оригіналу за 15 листопада 2007. Процитовано 9 січня 2022. [Архівовано 2007-11-15 у Wayback Machine.]
  2. ↑ ヤンジャンで「パパ聞き！」始動、「孤高の人」は堂々完結. Comic Natalie (яп.). Natasha, Inc. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  3. ↑ 【11月18日付】本日発売の単行本リスト. Comic Natalie (яп.). Natasha, Inc. 18 листопада 2011. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 9 січня 2022.
  4. ↑ 孤高の人 1 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  5. ↑ 孤高の人 2 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  6. ↑ 孤高の人 3 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  7. ↑ 孤高の人 4 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  8. ↑ 孤高の人 5 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  9. ↑ 孤高の人 6 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  10. ↑ 孤高の人 7 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  11. ↑ 孤高の人 8 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  12. ↑ 孤高の人 9 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  13. ↑ 孤高の人 10 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  14. ↑ 孤高の人 11 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  15. ↑ 孤高の人 12 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 5 лютого 2020.
  16. ↑ 孤高の人 13 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  17. ↑ 孤高の人 14 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  18. ↑ 孤高の人 15 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  19. ↑ 孤高の人 16 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  20. ↑ 孤高の人 17 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 5 лютого 2020.
  21. ↑ Excellence Award – KOKO NO HITO | Manga Division | 2010 [14th] Japan Media Arts Festival Archive. Japan Media Arts Festival (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2022. Процитовано 13 листопада 2022.
  22. ↑ Loo, Egan (8 грудня 2010). Tatami Galaxy, Historie Win Media Arts Awards. Anime News Network (англ.). Архів оригіналу за 30 червня 2022. Процитовано 13 листопада 2022.
  23. ↑ Vainqueurs du prix Mangawa 2011. Manga-News (фр.). Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 7 квітня 2016.