Фільм охоплює передвоєнний час і початок Другої світової війни[2] та складається з кількох історій, «які так чи так пов'язані й перетинаються, вливаючись до руху вічного колеса життя, в якому сфокусовано всі можливі людські фантазії, сподівання та мрії, без яких неможливо жити й триматися на грішному світі. В осерді цього споконвічного руху бринить кохання — драматичне кохання української дівчини Марічки, яке розгортається на тлі колообігу зміни влад на Буковині — румуни, росіяни, німці, румуни, росіяни…» (Володимир Войтенко)[1]
Марічка (Світлана Круть) завжди славилася як перша красуня у прикордонному буковинському селі. Не один показний хлопець намагався одружитися з нею, аби та готувала для нього борщі та чекала з роботи в оточенні діточок, проте сама дівчина бачила свою долю трохи інакше. Кинувши усе, вона прямує до міста, щоб навчитися музичній грамоті й прославитися завдяки власному таланту. Маестро Ліберзон (Богдан Ступка), до будинку якого направили її обізнані люди, пообіцяв дати їй уроки, щоб виконати дівочі мрії, проте натомість вона за це повинна була прибирати в його будинку та виконувати накази господарського напряму. Дівчина з села ніколи не боїться фізичної праці, тому такі умови її цілком влаштовували. Здобувши учителя й житло одночасно, вона терпляче чекала обіцяного навчання, день за днем все більше й більше перетворюючись на просту служницю. Не отримуючи від хазяїна знань, Марічка отримала можливість відвідувати з його сім'єю усі світські заходи, одним з яких була вистава про Дон Жуана. Заразившись пригодами і пристрастю, дівчина стала мріяти про рішучого та безстрашного чоловіка, який з'явився в її житті у вигляді солдата-агітатора. Він забрав дівчину з будинку музиканта, проте загострення воєнних дій змусило його тікати з міста, а Марічка залишилася ні з чим…
