III ранг — в Російській імперії один з 14-ти класів (рангів) на які було поділено Табель про ранги. Носії чинів цього рангу займали високі посади у адміністрації імперії.
Для кожної групи рангів було присвоєно своє специфічне звернення. Для III—IV рангів були свої звернення «Ваша достойносте» («Ваша вельможність»).
Згідно з більшовицьким декретом від 10 (23) листопада 1917 року про знищення станів і чинів дія Табелі про ранги було скасовано.
У зв'язку з тим, що табель було поділено на цивільні, військові та придворні чини, то склалося співвідношення чинів які відносилися до цього рангу.
Цивільні чини
Згідно з Табелем про ранги 1722 року, ІІІ ранг відповідав цивільному чину генерал-прокурор.
Згідно з Табелем про ранги 1722 року, ІІІ ранг відповідав цивільному чину обер-шталмейстер. Згодом неодноразово змінювалися чини, які відносилися до цього рангу.
В Російській імперії використовувалися знаки розрізнення і для військових, і для цивільних чинів. Для цивільного чину (таємний радник) відповідні були три п’ятипроменеві зірки (з сяйвом) на петлиці чи погоні.
Військові чини (генерал-лейтенант) мали по три п’ятипроменеві зірки на кожному з генеральських погонів чи еполетів. Генеральські погони мали генеральський зиґзаґ,а еполети генеральську бахрому. Зірочки розташовувалися «трикутником». Після 1917 року військові чини використовувалися у Білому русі та у деяких державах, що утворилися на уламках зниклої Імперії.
Віце-адмірали мали на погоні з зиґзаґом за знаки розрізнення по два чорні орли на кожному погоні. Орли (на відміну від зірок на генеральських погонах) розташовувалися вздовж погона.
Військове звання СРСР
У 1935 році СРСР запроваджує персональні військові звання, які майже збігалися з військовими чинами колишньої Російської імперії. У 1940 році вищій командний склад РСЧА отримав генеральські звання, які збігалися зі старими імперськими. Червоні генерал-лейтенанти як і імперські мали за знаки розрізнення по три п’ятипроменеві зірки, але на петлицях.
Література та джерела
Шепелёв Л. Е. Чиновный мир России: XVIII—начало XX вв. — СПб: «Искусство—СПб», 1999. — 479 с.
Свод уставов о службе гражданской. Т.3 кн.1, СПб, 1896 г.
Архипова Г. Г., Сенин А. С., Румянцева Н. Ф. История государственной службы в России 19 в. Москва. 2001 г.
Градовский А. Д. Начало русского и государственного права т.2., гл. 4-5, М-2006 г.
Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в 19 в., Москва, 1978 г.