Рухомий склад складається з двох
[1]
— шести зчленованих вагонів, які працюють на стандартній колії.
Кожен вагон має вихідну потужність 210 або 256 кіловат (282 або 343 к.с.), що живиться від третьої рейки 750 В постійного струму (за винятком Риму, де є повітряна лінія постійного струму 1500 В).
Мережі повністю автоматизовані, складаються з автоматичного захисту поїздів, автоматичного керування поїздами та автоматичного спостереження за поїздами.
Рухомий склад
Інтер'єр вагона Копенгагенського метро
У рухомому складі використовуються уніфіковані кузови вагонів, зчленовані між собою.
Кількість вагонів різна в різних мережах, де вони використовуються.
Потяги, що використовуються в мережі університету принцеси Нори бінт Абдул Рахман, мають 2 вагони.
В інших мережах потяги мають від трьох до шести вагонів, і мають відповідно довжину 39 — 109 м, ширину 2,65 м, за винятком потягів Римського метро, де ширина — 2,85 м, а вагони Honolulu Skyline мають ширину 3048 мм.
Висота вагона 3,4 — 3,85 м.
Кожен вагон має з кожного боку двоє дверей, які є 1,3 м завширшки та 1,945 м заввишки.
[2]
Вагони розроблені Giugiaro Design.
[3]
Поїзди з трьох і чотирьох вагонів мають шість трифазних асинхронних двигуни на потяг, причому кожен двигун видає вихідну потужність 105 і 128 кВт (141 і 172 к.с.), даючи кожному потягу вихідну потужність 630 або 764 кВт (845 або 1025 к.с.).
У кожному вагоні два двигуни живляться від власного біполярного транзистора з ізольованим затвором.
У більшості випадків потяги живляться від третьої рейки нижнього контакту напругою 750 В, хоча в Гонолулу використовується така ж напруга, але третя рейка замість верхнього контакту, тоді як у Римі використовуються дроти повітряної мережі напругою 1500 В.
Максимальна швидкість поїздів становить від 80 до 105 км/год, а здатність прискорення та уповільнення становить 1,3 м/с².
Потяги повністю сумісні з дверима на платформах, які є на всіх станціях у Брешії, Римі та Мілані, Копенгагені, Гонолулу та Салоніках.
[2][4][5]
