«Гоукер Фьюрі» (англ.Hawker Fury) — британський біплан-винищувач виробництва авіакомпанії Hawker Aircraft, що перебував на озброєнні Королівських Повітряних сил у міжвоєнний період та обмежено застосовувався на початку Другої світової війни.
Історію розробки британського винищувача «Фьюрі» можна вести ще з 1927 року, коли був створений експериментальний винищувач Гоукер F.20/27 з радіальним двигуном Bristol Jupiter. «Фьюрі» по суті не відрізнявся від останнього, але використовував двигун Rolls-Royce F.XI V-12 (пізніше відомий як Rolls-Royce Kestrel), який вже успішно випробувався новим легким бомбардувальником виробництва компанії «Гоукер» — «Гарт».
Прототип винищувача, спочатку відомий як «Гоукер Хорнет» (англ.Hawker Hornet), вперше піднявся у небо у Брукленді, Суррей, у березні 1929 року. «Хорнет» був одномоторним біпланом з одностояковими неоднакомими крилами з сталевими розчалками дерев'янними нервюрами і тканинним покриттям. Фюзеляж складався з сталевих і алюмінєвих структур з металевою обшивкою спереді і тканинною ззаді літака. Шасі триопорне з хвостовою лижею.[1] Спочатку використовували двигун Rolls-Royce F.XIC потужністю 420 к.с. (313 кВт), але його швидко замінили на двигун потужністю 480 к.с. (358 кВт) Kestrel IS. «Гоукер Хорнет» оцінювався у порівнянні з Fairey Firefly II компанії Fairey Aviation Company, що мав аналогічну силову установку. «Хорнету» була віддана перевага завдяки його кращій керованості та металевій конструкції, порівняно з переважно дерев'яною конструкцією «Файрфлай».
На початку 1930 року Міністерство авіації закупило «Гоукер Хорнет» і визначило параметри для поліпшення до необхідних критеріїв винищувача. 25 березня 1931 року головний пілотом-випробувач Джордж Булман здійснив перший політ на новому літаку, який отримав назву «Фьюрі»(англ.Fury).
У травні 1931 року «Фьюрі I» почав надходити на озброєння винищувальних ескадрилей Королівських ПС, першими були озброєна 43-тя ескадрилья. Однак, через скорочення фінансувань у часи Великої депресії, було замовлено лише відносно невелику партію винищувачів, яких вистачило на оснащення лише 1-ї та 25-ї ескадрилей. Але, водночас продовжував надходити повільніший «Брістоль Бульдог», яким оснастили десять винищувальних ескадрилей. Загалом було виготовлено 160 літаків першої модифікації, але деякі літаки виготовлялись на експорт.
У 1936—1937 роках на озброєння почала надходити модернізована версія винищувача «Фьюрі II», збільшивши загальну кількість винищувальних ескадрилей до шести. Нова модифікація відрізнялась потужнішим двигуном Kestrel VI, збільшеним запасом палива і обтічниками на шасі, що збільшило швидкість але зменшило дальність польоту. Літаки цього типу перебували на озброєнні Винищувального командування до січня 1939 року, поступово їх замінювали на «Гладіатори Глостер» та «Гоукер Харрікейн». Після зняття з озброєння бойових частин, якісь час продовжували використовуватись як навчальні літаки.
Всього було вироблено 262 «Гоукер Фьюрі», з яких 22 служили в Персії, 3 — у Португалії, принаймні 30 — у Південній Африці, 3 — в Іспанії, не менше 30 — у Югославії, а решта — у Сполученому Королівстві. Південно-африканські «Фьюрі» використовувались в Східноафриканській кампанії в 1939, а югославські — під час німецького вторгнення в Югославію в 1941 році.[2]
Тактико-технічні характеристики
Схематичне зображення винищувача «Гоукер Хорнет»
Дані з Concise Guide to British Aircraft of World War II[2]
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
