HMS(HerMajestyShip) Captain (Капітан)— 74-гарматний двопалубний лінійний корабель Королівського флоту, спущений на воду 26 листопада1787 року в Лаймгаусі. Третій корабель Королівського флоту, який має назву HMS Капітан та четвертий лінійний корабель типу Canada. Був складовою флоту під час французьких революції та наполеонівських війн, перш ніж відправили його на рейдову службу до порту в 1799 році. Нещасний випадок призвів до пожежі та згодом до затоплення в 1813 році. Пізніше того ж року корабель був піднятий та розібраний.
Французькі революційні війни
На початку Війни за незалежність у Франції він був частиною Середземноморського флоту, який окупував Тулон на запрошення роялістів у 1793 році, але був змушений залишити місто після тиску революційних військ під час подій, в котрих прославився Наполеон Бонапарт. Під час цієї операції Capitan був розгорнутий у рейді на Геную.
9 березня1795 рокуКапітан під командуванням капітана Самуеля Ріва[3] разом із середземноморським флотом відплив з Ліворно зустрівши французький флот наступного дня. На світанку 13 березня адмірал Вільям Хотем[4] підняв сигнал загальної погоні, яка завершилася наступного дня захопленням Ca-Ira та Censeur, і два флоти розійшлися у протилежних напрямках.
8 липня1795 року флот став на якорі в затоці Сент-Флоран. Коли було отримано відомості, що французький флот знаходиться неподалік, британці вдалися до переслідування. Противника було виявлено 13 липня, було віддано наказ для спільної погоні, але бій закінчився з невизначеним результатом, французи втратили лише один 74-гарматний корабель. В результаті на адмірала Вільяма Хотема обру́шується хвиля критики і, можливо, саме тому 1 листопада1795 року він був усунутий зі своєї посади.
У вересні 1796 рокуГілберт Елліот, британський віце-король Англо-Корсиканського королівства, вирішив, що необхідно очистити Капрая, яка належала генуезцям і яка служила базою для каперів. Він послав Нельсона та Капітан, разом з транспортом Gorgon, Vanneau, катером Роуз і військами 51-го піхотного полку для виконання цього завдання у вересні. По дорозі до них приєдналася Minerva. Війська висадилися 18 вересня, і острів негайно здався. Пізніше того ж місяця Нельсон керував виходом британців з Корсики.
Нельсон зрозумів, що головні іспанські кораблі тікають, і змусивКапітан вирватися з лінії бою, щоб атакувати набагато більші іспанські кораблі. Captain обмінявся вогнем з іспанським флагманом Santísima Trinidad, який був обладнаний 136 гарматами на чотирьох палубах. Пізніше Капітан впритул зачепив 80-гарматний San Nicalas, коли іспанський корабель був виведений з ладу бортом від Excellent і врізався в інший корабель, San Josef зі 112 гарматами. Оскільки Капітан був важко маневрений, Нельсон керував своїм кораблем поруч із Сан Ніколасом, на борт якого він сів. Нельсон готувався наказати своїм людям піднятися на борт San Josef наступним, коли корабель дав сигнал про свій намір здатися. Абордування Сан-Ніколаса, яке призвело до захоплення двох більших кораблів, пізніше було увічнено як «Патентний міст Нельсона» по захопленню лінійний кораблів.
Капітан отримав найбільше пошкоджень з британських кораблів, оскільки перебував у центрі бойових дій довше, ніж будь-який інший корабель. Після ремонту він повернувся до служби і 6 травня1799 року відплив до Середземного моря, де приєднався до ескадри капітана Джона Маркхема.
17 червня1799 року французька ескадра, яка все ще була під командуванням Перре, прямувала з Яффо до Тулона, коли зіткнулася з британською ескадрою під командуванням Маркхема в Centaur.[5] Під час наступної операції 18 червня 1799 року британці захопили всю французьку ескадру, а Капітан захопив Alerte. Маркхем описав цей корабель як бриг з 14 гармат і 120 чоловік під командуванням лейтенанта Дюме.[6]
23 листопада1800 року капітан сер Річард Страчен у Капітані переслідував французький конвой до Морбіана, де він сховався під захистом берегових батарей і 20-гарматного корвета Реолез.[a]Magicienne змогла притиснути корвет до берега в Порт-Навало, але вона знову зійшла.[8] Потім найнятий озброєний катер Суворов відбуксирував чотири човни з Капітаном лейтенантом Хенною та загоном моряків і морської піхоти. Найняті озброєні катери Nile і Lurcher відбуксирували ще чотири човни з Magicienne. Хоч абордажний загін висадився під сильним вогнем картечі та мушкету, вона змогла підпалити корвет; незабаром після цього судно вибухнуло. Лише один британський моряк, член екіпажу з Суворова, загинув.[9] Однак вітрила та такелаж Суворова були настільки сильно порізані, що Капітану довелося буксирувати його.[10] У французькому звіті про цю подію говориться, що капітан Дюкло, побачивши наближення британців, вивів Реолез на берег і спалив її.[11]
Наполеонівські війни
У 1807 році він був одним з тих, хто ескортував експедицію, що вирушила з Фалмута і зрештою атакувала Буенос-Айрес. Коли експедиція досягла островів Кабо-Верде, повернули на північ.
Капітан брав участь у захопленні Мартиніки в 1809 році. У квітні 1809 рокувелика французька ескадра прибула до Іль-де-Сент, на південь від Гваделупи. Там вони були заблоковані до 14 квітня, коли британські війська під командуванням генерал-майора Фредеріка Мейтленда вторглися та захопили острови. Капітан був серед військово-морських кораблів, котрі розділили доходи від захоплення островів.[b]
Пізніше того ж року Капітана було прийнято на службу в порт.[14]22 березня1813 року випадково згоріло в Хамоазе біля Плімута, Девон.[15] У той час корабель проходив процес перетворення на плашкоут. Коли стало зрозуміло, що вогонь, який почався на носу корабля, загасити не вийде, його швартові були перерізані, і його відбуксирували на безпечну відстань від інших суден, щоби воно могло згоріти. Незважаючи на це, було віддано наказ затопити корабель. Катери у гавані відкрили по ньому вогонь із карронад та розпочали одногодинний обстріл його. Корабель нарешті затонув після того, як згорів до ватерлінії. У пожежі загинуло дві людини.[14] Затонулий корабель був піднятий у липні та розібраний у Плімуті.[16]
Примітки
↑Réolaise was a British merchant vessel built in England in 1788 that the French purchased or seized, and that the French Navy had requisitioned at Bordeaux in August 1793. French records show her as having a crew of 103 men and being armed with eighteen 4-pounder guns.[7]
↑The prize agent for a number of the vessels involved, Henry Abbott, went bankrupt. In May 1835 there was a final payment of a dividend from his estate. A first-class share was worth 10s 2¾d; a sixth-class share, that of an ordinary seaman, was worth 1d. Seventh-class (landsmen) and eighth-class (boys) shares were fractions of a penny, too small to pay.[13]
Anthony Preston, The World's Worst Warships. Conway Maritime Press (2002). ISBN 0-85177-754-6
Goodwin, Peter (2002) Nelson's Ships - A History of the Vessels in which he Served, 1771-1805. Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-742-2
Hepper, David J. (1994). British Warship Losses in the Age of Sail, 1650-1859. Rotherfield: Jean Boudriot. ISBN0-948864-30-3.
James, William (1837). The Naval History of Great Britain, from the Declaration of War by France in 1793, to the Accession of George IV. Т. 1. R. Bentley.
Lavery, Brian (2003) The Ship of the Line - Volume 1: The development of the battlefleet 1650-1850. Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-252-8.
Roche, Jean-Michel (2005). Dictionnaire des bâtiments de la flotte de guerre française de Colbert à nos jours. Т. 1. Group Retozel-Maury Millau. ISBN978-2-9525917-0-6. OCLC165892922.
Winfield, Rif (2008). British Warships in the Age of Sail 1793–1817: Design, Construction, Careers and Fates. Seaforth Publishing. ISBN978-1-86176-246-7.
Winfield, Rif; Roberts, Stephen S. (2015). French Warships in the Age of Sail 1786–1861: Design Construction, Careers and Fates. Seaforth Publishing. ISBN978-1-84832-204-2.
