PROFILPELAJAR.COM

Glaucus atlanticus
Главк атлантичний
(блакитний дракон)

Glaucus atlanticus (з черевної сторони)

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Молюски (Mollusca)
Клас:	Черевоногі (Gastropoda)
Ряд:	Голозяброві (Nudibranchia)
Надродина:	Aeolidioidea
Родина:	Glaucidae
Рід:	Glaucus
Вид:	Главк атлантичний

Біноміальна назва

Glaucus atlanticus
Forster, 1777

Посилання

Вікісховище:	Category: Glaucus atlanticus
Віківиди:	Glaucus atlanticus
EOL:	46451161
ITIS:	78750
NCBI:	1154737

Glaucus atlanticus (блакитний дракон, блакитний ангел) — вид черевоногих молюсків з ряду голозябрових (Nudibranchia). Пелагічні організми, що мешкають під плівкою поверхневого натягу. Поширені в морях всіх океанів тропічного поясу^[1].

Будова

Для представників цього виду характерно струнке тіло, сильно витягнуте з заднього кінця. Голова коротка і слабо відокремлена від тулуба^[1]. Широка, добре розвинена нога закруглена спереду і продовжується до заднього кінця тіла^[1]. Довжина тіла 5-40 мм.

З боків перпендикулярно осі тіла розташовуються три групи церат — пальцевидних виростів, в які заходять гілки гепатопанкреаса (травної залози)^[1]. Довжина церат в кожній групі істотно розрізняється, причому найбільш довгі розташовуються зі спинної сторони^[1]. Наявність довгих виростів розглядають як один з механізмів збільшення плавучості^[1].

Інша адаптація Glaucus atlanticus до утримування на поверхні води — періодичне заковтування бульбашки повітря, що згодом зберігається в шлунку молюска^[1]. У зв'язку з таким розміщенням газового міхура, рівноважним виявляється положення тіла, при якому спинна сторона звернена вниз, а нога прилягає до поверхні води. Таким чином, молюск немов би повзе по плівці поверхневого натягу. В цьому сенсі блакитні дракони є антиподами водомірок, що пересуваються по плівці поверхневого натягу з протилежної сторони.

Забарвлення

Основний тон тіла — сріблястий^[1]. Ротові щупальця, рінофори і нижня поверхня церат пофарбовані в інтенсивний синій колір^[1]. Спинна сторона у різних молюсків варіює від темно-синьої до коричневої. Нога обрамлена синьою смугою^[1].

Харчування

У ролі джерела їжі виступають інші організми, асоційовані з поверхнею води. До таких належать колоніальні гідроїдні (сифонофора португальський кораблик, антомедузи з родини Porpitidae) і черевоногі молюски (представники роду Janthina, особини свого ж виду).

Glaucus atlanticus стійкий до отрути, що міститься в кнідоцитах (жалких клітинах) гідроїдних-жертв. При поїданні кнідоцити надходять по гілках травної залози в церати, де шляхом фагоцитозу потрапляють в клітини спеціалізованих органів — кнідосаків (англ. cnidosac). Стрекательна клітина в них перетравлюється, і від неї залишається лише стріляльна капсула. Такі запозичені капсули — клептокніди — довгий час залишаються активними і можуть виступати як захисний механізм^[2].

Розмноження

Для Glaucus atlanticus є характерним синхронний гермафродитизм: кожна особина володіє чоловічими та жіночими статевими залозами і після спарювання відкладає яйця.

Філателія

Зображений на марках Нової Каледонії (разом з поліхетою Spirographis) в 1959 році (номінальна вартість: 10 F).
Зображений на марках Фіджі (разом з португальським корабликом) в 1993 році (номінальна вартість: 83 FJ$).^[3]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Valdés Á., Campillo OA (2003). Systematics of pelagic Aeolid nudibranchs of the family Glaucidae (Mollusca, Gastropoda). Bulletin of Marine Science, vol. 75 (3), pp. 381—389. abstract і повний текст [Архівовано 21 березня 2005 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Thompson TE, Bennett I. (1969). Physalia nematocysts: Utilised by mollusks for defense. Science, vol. 166, pp. 1532—1533.
↑ Зображення марки [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] на сайті компанії «Conchology, Inc.»