PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Giuseppe Garibaldi (значення).

«Джузеппе Гарібальді»


Giuseppe Garibaldi (551)
Служба
Тип/клас	авіаносець
Держава прапора	Італія
Належність	Італійські ВМС
Корабельня	Fincantieri
Закладено	26 березня 1981
Спущено на воду	4 червня 1983
Введено в експлуатацію	30 вересня 1985
Статус	на службі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	10 100 тонн (стандартна) 13 850 тонн (повна)
Довжина	180 м
Ширина	30 м
Осадка	6,7 м
Технічні дані
Рухова установка	4 газотурбінні двигуни General Electric/Avio LM2500 загальної потужності 60,4 МВт
Швидкість	30 вузлів (56 км/год)
Автономність плавання	7 000 миль (13.000 км) на 20 вузлах
Екіпаж	550 моряків 230 льотчиків і авіатехніків 45 штабних офіцерів і офіцерів зв'язку
Озброєння
Ракетне озброєння	ПУ 2×8 протиповітряних ракет Aspide RIM-7 2×1 протикорабельних ракет Otomat Mk 2 Block IV (Teseo Mk 2) (демонтовані 2003 року)
Зенітне озброєння	3х2 40 мм Breda Dardo
Авіація	16-18 літальних апаратів (літаків McDonnell Douglas AV-8B Harrier II, вертольотів AgustaWestland AW101 або SH-3D)

«Джузеппе Гарібальді» (італ. Giuseppe Garibaldi (C 551)) — легкий авіаносець і колишній флагман італійських військово-морських сил (до вступу на службу авіаносця «Кавур»). Бортовий номер: 551. Це перший італійський авіаносець, названий на честь революціонера і діяча національно-визвольного руху XIX століття Джузеппе Гарібальді.

Корабель здатен нести до 18 літальних апаратів (бойових літаків McDonnell Douglas AV-8B Harrier II, вертольотів AgustaWestland AW101 або SH-3D, обладнаний сучасною електронікою керування боєм і озброєний зенітними ракетами «Аспіде».

Будівництво

На початку 1970-х морське відомство Італії почало розробку програми будівництва корабля, що мав замінити два однотипні крейсери-вертольотоносці «Андреа Доріа» і «Кайо Дуіліо». На відміну від вертольотоносців, майбутній корабель мав бути здатним не тільки вести протичовнову боротьбу, але і грати роль флагмана оперативного з’єднання. В результаті наприкінці 1977 року було розроблено, а на початку 1978 затверджено проект легкого авіаносця з льотною палубою на всю довжину корпуса.

Корабель було закладено 26 березня 1981. За два роки, 4 червня 1983, його було спущено на воду, а 30 вересня 1985 авіаносець почав службу в ВМС Італії. Через законодавство, що існувало на той час, італійському флоту заборонялося мати власні літаки, тому спочатку на авіаносці базувалися тільки вертольоти ASH-3D (ліцензійний варіант Sikorsky S-61). 1989 року в законодавство було внесено зміни, і на кораблі з’явилися штурмовики вертикального злету та посадки Макдоннел Дуглас AV-8B «Харійєр» II.

Озброєння

Кількість і тип літальних апаратів, що базуються на кораблі, може змінюватися залежно від конкретного бойового завдання. Загалом авіаносець розрахований на 16 штурмовиків AV-8B «Харійєр» II або 18 вертольотів SH-3D/HH-3F і EH-101/AW-101, або комбінацію одних й інших.

Протиповітряне озброєння включає обладнання для розвідки (радари Selex Sistemi Integrati SPS-774, Selex MM/SPS-768, Raytheon AN/SPS-52C дальністю дії 150–400 км) і ведення радіоелектронної боротьби (Elettronica Nettuno SLQ-732), а також комплекси протиповітряної оборони (зокрема, зенітні ракети Aspide RIM-7).

Для пошуку підводних човнів у носовій підводній частині встановлено сонар Raytheon DE 1160 LF.

Ангар площею 1620 м² (108 x 15 x 6 м) з двома вогнестійкими перегородками розділено на три приміщення загальної місткості 12 літальних апаратів. На палубу ведуть два ліфти (18 x 10 м), кожний вантажопідйомністю до 18 т.