ENIAC (англ. Electronic Numerical Integrator and Computer) — перший у світі програмований комп'ютер, створений у 40-х роках 20-го століття в США. Комп'ютер розміщувався в Інституті електроніки Пенсильванського університету і займав площу 167 кв. м. Його маса складала 30 тонн, а споживання електроенергії — 150 кВт. Вартість розробки становила майже пів мільйона доларів.

ENIAC було розроблено для вирішення однієї зі складних і нагальних задач того часу — обрахунку балістичних таблиць армії.

ENIAC став першим електронним цифровим комп'ютером, який можна було перепрограмувати для вирішення повного діапазону завдань (попередні комп'ютери мали тільки частину з цих властивостей). Побудований на замовлення армії США в Лабораторії балістичних досліджень для обрахунку балістичних таблиць і офіційно введений до ладу 15 лютого 1946 року^[1]. Деякі джерела помилково зазначають інший день — 14 лютого, також називаючи цей день неофіційним міжнародним святом^[2][3]. До початкової розробки ENIAC було залучено шість жінок-програмісток — Мерлін Мельцер, Кетлін Макнальті, Бетті Дженнінгс, Бетті Снайдер, Франсіс Білас та Рут Ліхтерман^[4]. Спочатку їхня роль у розробці проєкту не отримала широкого публічного визнання; наприклад, на фотографіях з розробницями ENIAC їх деколи підписували як моделей. Перші програмістки ENIAC отримали публічне визнання за свою роботу на кілька десятиліть пізніше — зокрема, у 1997 році вони були включені до Залу слави організації Women in Technology International^[en].

Архітектуру комп'ютера розробили 1943 року Джон Преспер Еккерт, Джон Вільям Моклі і Джон фон Нейман з університету Пенсильванії. На відміну від комплексу Z3, створеного 1941 року німецьким інженером Конрадом Цузе, де застосовувались механічні реле, в ЕНІАКу як основа компонентної бази застосовувалися електровакуумні лампи. Загалом комплекс містив 17468 ламп, 7200 кремнієвих діодів, 1500 реле, 70000 резисторів і 10000 конденсаторів. Споживана потужність — 150 кВт. Обчислювальна потужність — 300 операцій множення або 5000 операцій додавання на секунду. Маса — 27 тонн. Обчислення виконувались у десятковій системі. До 1948 року для перепрограмування ЕНІАКу потрібно було, фактично, перекомутувати його заново^{[джерело?]}.

Машина використовувалася переважно для розрахунків, пов'язаних із задачами балістики, виробництвом ядерної зброї, прогнозуванням погоди, проєктуванням аеродинамічних труб і досліджень космічного випромінювання. Вона також використовувалася для вивчення та аналізу випадкових помилок округлення.

ENIAC працював до 2 жовтня 1955 року, коли його вимкнули назавжди. Невдовзі комп'ютер було розібрано, окремі його панелі зберігаються в музеях США та Великої Британії, зокрема в Лондонському науковому музеї, Музеї американської історії, Музеї комп'ютерної історії, Смітсонівському інституті та інших. З 1973 року за рішенням федерального суду США комп'ютер перебуває в суспільному надбанні^{[джерело?]}.

День створення першого комп'ютера у світі відзначається 15 лютого^[1].

• Berkeley, Edmund. GIANT BRAINS or machines that think. John Wiley & Sons, inc., 1949. Chapter 7 Speed—5000 Additions a Second: Moore School's ENIAC (Electronic Numerical Integrator And Computer)
• Hally, Mike. Electronic Brains: Stories from the Dawn of the Computer Age, Joseph Henry Press, 2005. ISBN 0-309-09630-8
• Lukoff, Herman (1979). From Dits to Bits: A personal history of the electronic computer. Portland, Oregon: Robotics Press. ISBN 0-89661-002-0.
• McCartney, Scott. ENIAC: The Triumphs and Tragedies of the World's First Computer. Walker & Co, 1999. ISBN 0-8027-1348-3.
• Tompkins, C.B. and J.H Wakelin, High-Speed Computing Devices, McGraw-Hill, 1950.
• Stern, Nancy (1981). From ENIAC to UNIVAC: An Appraisal of the Eckert-Mauchly Computers. Digital Press. ISBN 0-932376-14-2.

• історія комп'ютера ENIAC(англ.)