Diademodon — вимерлий рід цинодонтів. Його довжина була близько 2 метрів[1].
Відкриття
Гаррі Сілі знайшов свою скам'янілість у формації Бургерсдорп групи Бофорта в басейні Кару в Південній Африці. Ще в 1988 році Diademodon вважався Gophodont через його поперечно розширені щічні зуби, однак з тих пір він був поміщений в ряд Cynodont через значні відмінності в морфології черепа[2][3]. Додаткові види були названі палеонтологом А. С. Брінком у 1979 році, хоча зараз вони вважаються синонімами типового виду Diademodon tetragonus. Скам'янілості Diademodon tetragonus нещодавно були знайдені у формації Омінгонде в Намібії, формації Фремоу в Антарктиді, формації Нтавере в Замбії та формації Ріо-Секо-де-ла-Кебрада в провінції Мендоса, Аргентина[4].
Палеобіологія
Довгий час діадемодон в основному характеризувався як травоїдний, але є дані, які свідчать про те, що він міг бути всеїдним, ще не було зроблено чіткого висновку щодо особливостей дієти діадемодона[1]. Причиною нечітких висновків можуть бути контрінтуїтивні зуби діадемодона. Ікла у Diademodon були дуже яскраво виражені, але вважалося, що ікла були пристосовані для рослинності[5]. Завдяки дослідженню стабільних легких ізотопів кисню, вилучених зі скам'янілостей діадемодону, вдалося зробити висновок, що організм значною мірою покладається на воду з джерел, а саме струмків, річок, озер, талих снігів та інших подібних джерел[1].
Примітки
↑ абвBotha, J.; Lee-Thorp, J.; Chinsamy, A. (2005). The palaeoecology of the non-mammalian cynodonts Diademodon and Cynognathus from the Karoo Basin of South Africa, using stable light isotope analysis. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 223 (3–4): 303. doi:10.1016/j.palaeo.2005.04.016.
↑Martinelli, A. N. G.; Fuente, M. D. L.; Abdala, F. (2009). Diademodon tetragonus Seeley, 1894 (Therapsida: Cynodontia) in the Triassic of South America and its biostratigraphic implications. Journal of Vertebrate Paleontology. 29 (3): 852. doi:10.1671/039.029.0315.
↑Kemp (1982). Mammal-like Reptiles and the Origin of Mammals. Oxford, England: University Museum of Zoology. с. 195—96, 303.