1852 рік — першим залізним колісним пароплавом компанії «David Hutcheson and Co.» був Mountaineer, побудований на верфі «J. and G. Thomson» в Гоуван, для ліній «West Highland trade», що належала «David Hutcheson and Co.».[2][3] Суднобудівельна компанія «J. and G. Thomson» стає головним суднобудівельником компанії «David Hutcheson and Co.». У той час конкуренція щодо швидкості пароплавів збудованих в Клайді була дуже напруженою. Провідну роль серед конкурентів займав Девід Хатчінсон, який, хоча і був в захваті від побудованого Томпсонами в 1853 році пароплава Mountaineer, не вагався в рішенні подовжити його в сторону носа, щоб зробити ніс більш гострим для забезпечення панування пароплава в швидкості під час подальшого сезону. Результати були задовільними.[4]
Завдяки задоволеним результатам в подовженні пароплава Mountaineer пароплави росли і росли, доки вони не перетворилися в знамениті Іона і Cambria, які збудували пізніше на верфі «J. and G. Thomson» для «David Hutcheson and Co.».[4]
1853 рік — побудували другий колісний пароплав Chevalier для «David Hutcheson and Co.» на верфі «J. and G. Thomson» в Гоуван.[1]
1854 рік — архіпелаги Внутрішніх і Зовнішніх Гебрид піддаються вітру і припливно-відпливним явищам, тому в ті часи були численні випадки розбиття кораблів об скелі, рифи. Не вистачало маяків. Так в водах східного узбережжя Зовнішніх Гебрид змусили спорудити в 1854 році маяк на півдні острову Диваар[en], — споруда маячних інженерів Девіда[en] і Томаса Стівенсон.
Колісний пароплав Iona компанії «David Hutcheson and Co.», збудований в 1864 році.Маяк Даб Артач під час спорудження, художник Сем Бау[en] (1822-78)
Колісний пароплав Chevalier компанії «David Hutcheson & Co.» 24 листопада 1854 року вискочив на рифи Залізна Скеля в протоці Джура (англ.Iron Rock in Sound of Jura).[1]
1855 рік — колісний пароплав Mountaineer перевели для сервісу на Обан.
1867 рік — одним з небезпечніших місц для навігації були води навколо скель Торран[en]. Письменник Хеміш Хазвел-Сміт (англ.Hamish Haswell-Smith) описує скелі-рифи «як зуби дракона, які розсіялись по великій території. Вони ховаються загрозливо прямо під поверхнею моря, іноді показуючи себе в піні білого плювка». Спочатку вважалося, що неможливо знайти місто для маяку, але втрата пароплава Bussorah з усіма тридцятьма трьома людськими життями в свій перший рейс в 1863 році і втрата дивних 24 суден в цьому районі в шторм 30-31 грудня 1865 року закликали до позитивних дій. В 1867 році інженер Томаса Стівенсон почав будування маяку на острові Еррейд[en] напроти віддаленій скелі Даб Артач[en], який попереджав моряків про небезпечні води прилеглих скель Торран[en]. Скеля Даб Артач[en] підлягає надзвичайним морським умовам з хвилями 92 футів (28 м) або більше, з якими стикаються доглядачі маяка. Цей маяк отримав ім'я Даб Артач.
1869 рік — колісний пароплав Clansman компанії «David Hutcheson & Co.» потерпів аварію біля острова Санда (англ.Sanda). Судно використовували для пасажирського сервісу вздовж Західного узбережжя Шотландії.[2]
1872 рік — закінчено будівництво маяку Даб Артач, — башта висотою 44 м.
1878 рік — Захід оператор західного узбережжя «David Hutcheson and Co.» перейшла під повний коньроль Девіда Мас-Брейна David MacBrayne, одного з трьох засновників компанії.[5]
Побудували для «David Hutcheson and Co.», Глазго. Це перший побудований для «David Hutcheson and Co.» пароплав.[3] У 1889 році колісний пароплав Mountaineer, мабуть завдяки власному імені, видерся на скелю Леді, пошкодження якої було ще видно в 1995 році.[6]
Побудували для «David Hutcheson and Co.», Глазго. Зареєстрували в Глазго 30 квітня 1853 року. 24 листопада 1854 року вискочив на рифи Залізна Скеля (англ.Iron Rock) в протоці Джура .
Побудували для «David Hutcheson and Co.», Глазго. З 1862 року перейшов до Henry Lafone — купив з наміром використання в Американській громадянській війні для проривання блокади, але 2 жовтня 1862 року потерпів кораблетрощення біля Гурок (англ.Gourock) після зіткнення з недавно побудованим Chanticleer[en].
залізний пасажирсько-вантажний пароплав; двигун гвинтовий, 2-циліндровий, 120 NHP
Побудували для David & Alexander Hutcheson і David MacBrayne, Глазго. У листопаді 1861 року продали Джону Лоу (англ.John Low), діючого від Джеймса Буллок (англ.James Bulloch), Військово-морського флоту Конфедеративніх Штатів.
колісний пароплав; паровий, двоциліндровий, коливальний двигун Швидкість 18 вузлів
Побудували для David & Alexander Hutcheson і David MacBrayne, Глазго. З 1864 року в David McNutt (for Charles H Bostier, Richmond VA). Затонув 2 лютого 1864 року.
Побудували для «David Hutcheson and Co.», яка з 1879 року переформується в «David MacBrayne Ltd.». Використовували для пасажирського сервісу. У 1927 році продали на скрап.
З 1878 в «David Hutcheson & Co.» (з 1879 року «David MacBrayne Ltd.»). У 1934 році продали на скрап.
Чим цікава ця компанія
Засновники цієї компанії були й засновниками компанії-правопреємниці «David MacBrayne», також відомої компанії.
Один з засновників компанії Девід Хатчінсон займав ведуче місто серед конкурентів щодо швидкості пароплавів збудованих в Клайді шляхом подовження пароплавів.
Схоже, що всі колісні пароплави для компанії будували суднобудівельники «J. and G. Thomson».
Два колісних пароплава у 1861–1862 роках потрапили від «David Hutcheson and Co.» к іншим власникам з метою використання в Американській громадянській війні для проривання блокади, — так званні «блокадні бігуни».
.svg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
