Панцирник Daimler M1915 |
---|
Daimler M1915 |
Походження | Німецька імперія |
---|
|
Війни | Перша світова війна |
---|
|
Виробник | Daimler |
---|
Виготовлення | 1916 |
---|
Виготовлена кількість | 1 |
---|
|
Вага | 9 000 кг |
---|
Довжина | 5,61 м |
---|
Ширина | 2,05 м |
---|
Висота | 3,5 м |
---|
Обслуга | 8-9 |
---|
|
Броня | катані плити Лоб: 7 мм Борт: 5 мм Корма: 5 мм |
---|
Головне озброєння | 3 кулемети MG 08/15 7,92 мм |
---|
Двигун | карбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор Daimler М 1464 водяного охолодження, 9,85 л 80 к.с. |
---|
Трансмісія | механічна, 4-ступінчаста КП |
---|
Підвіска | залежна, поздовжні ресори 4×4 |
---|
Дорожній просвіт | база: 3,84 м колія: 1,536/1,678 м |
---|
Паливо | бензин |
---|
Швидкість | шосе: 40 км/год |
---|
Панцирник Daimler M1915 — середній бронеавтомобіль збройних сил Німецької імперії періоду Першої світової війни.
Напередодні початку війни німецькі збройні сили не мали на озброєнні панцирних автомобілів на відміну від краї Антанти. Тому у жовтні 1914 було укладено угоди з фірмами Büssing, Daimler, Ehrhardt на створення проекту бронеавтомобіля. Внаслідок цього було виготовлено незначні партії панцирників A5P фірми Büssing, Модель 1915 фірмою Daimler та E-V/4 фірмою Heinrich Ehrhardt Automobilewerke AG.
Єдиний дослідний панцирник Daimler M1915 збудували на шасі вантажівки Daimler із задньопривідними колесами. 4-циліндровий двигун з потужністю 80 к.с. дозволяв важкому панцирнику розвивати швидкість 38 км/год на шосе та 33 км/год при задньому ході. У екіпажі було 6 кулеметників, які обслуговували три 7,92 мм кулемети Maxim MG08. Решта екіпажу складалась з командира, водія та радиста, який міг користуватись радіостанцією при зупинці панцирника. Панцирник використовували впродовж 1916–1919 років у складі Відділу 1 кулеметних панцирних бойових маших (Panzerkampfwagen-MG-Abteilug 1) на Східному фронті, де його сліди губляться. У післявоєнний час на його базі збудували 31 панцирник StrPzWg Daimler DZVR 21 для потреб поліції.
Посилання
Джерела
- «Fighting Vehicles of the World» by Philip Trewhitt and Chris McNab, 2004 (англ.)