За нетривалий час служби «Кобальто» здійснив 3 бойових походи у Середземне море, пройшовши 1604 миль у надводному положенні та 636 — у підводному положенні.
Історія служби
Після вступу на службу човен базувався в Аугусті. 30 липня 1942 року «Кобальто» завершив свою першу патрульну місію, діючи у водах біля острова Ла Галіт; він не зустрів жодного корабля чи судна противника.
Приблизно 11-12 серпня 1942 року його було відправлено на північ від узбережжя Тунісу, між Скольо Фрателлі та Банко Скеркі. «Кобальто» отримав наказ діяти разом із десятьма іншими підводними човнами та утворити підводний заслін, здатний протидіяти британському конвою, який прямував на Мальту в операції «П'єдестал».
12 серпня о 13:45 підводний човен, що ховався приблизно в тридцяти милях на північний схід від Ла-Галіте, помітив 12 есмінців (частина ескорту одного з британських формувань, які брали участь в операції «П'єдестал») на відстані від 18 000 до 20 000 метрів. Потім він вийшов на глибину 50 метрів і попрямував атакувати британські кораблі, піднімаючись на перископічну глибину два-три рази.
Близько 14:00, готовий запустити торпеди, «Кобальто» досяг перископічної глибини і повернув на північ, але відразу ж помітив за 300 метрів есмінець, який готувався до атаки. Вибухами перших глибинних бомб, скинутих есмінцями «Ітуріель» і «Патфайндер», італійський підводний човен був уражений, коли він був на глибині лишень 18 метрів, зазнали пошкоджень вежа та рулі. На глибині 120 метрів відбувся другий підрив бомб, які вивели з ладу двигун правого борту та спричинили інші пошкодження, включаючи знищення радіообладнання. «Кобальто», попри спроби екіпажу зупинити його або змусити його виринути, продовжував тонути, нахиляючись на корму.
Нарешті підводному човну вдалося спливти, але «Ітуріель», що знаходився на відстані 300—350 метрів, почав обстрілювати «Кобальто» гарматами і кулеметами (снаряд влучив у вежу, спричинивши величезний розриву в корпусі), а потім намагався протаранити італійську субмарину.
Оскільки нічого не залишалося робити, командиром було наказано розпочати затоплення та залишити човен. Невдовзі після цього «Ітуріель» влучив у правий борт підводного човна, який уже тонув з носом і зануреною кормою. О 17:02 «Кобальт» підняв носову частину й затонув. «Ітуріель» також зазнав серйозних пошкоджень унаслідок тарану.
Весь екіпаж був знайдений і взятий у полон до «Ітуріеля», за винятком двох чоловіків, які загинули в бою. Два англійські моряки також загинули під час спроби захопити тонучий «Кобальто».
Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
Italian Warships of World War II, Fraccaroli Aldo, Ian Allan Ltd., 1968, SBN 7110 0002 6
.svg){kind=small}
