Іноді стверджується, що позначення «C» означає композицію (composition) і назва складу є абревіатурою від Composition 4. Проте, це неправильно, оскільки термін «composition» використовувався для будь-якого стабільного вибухового складу і існувала вибухівка з назвами «Composition A» і «Composition B».
Суміш була розроблена близько 1950 року в Арсеналі Пікатінні (англ.Picatinny Arsenal) Карлом Г. Оттосоном (англ.Karl G. Ottoson), для заміни суміші C-3. Технологія промислового виробництва C4 була розроблена в 1956 році.
Властивості
Вибухова суміш C-4 має світло-коричневий колір та консистенцію м'якої глини. Зберігає пластичність в діапазоні температур від −57 °C до +77 °C. Завдяки гарним властивостям суміш C-4 майже повністю витіснила решту сумішей C. В чистому вигляді не має запаху та не є токсичною, оскільки не містить арильних нітросполук. Однак, при спалюванні виділяє отруйні випари.
Оскільки отримана в такий спосіб суміш не матиме запаху, в її склад додається хімічна мітка (наприклад, 2,3-диметил-2,3-динитробутан) для визначення типу вибухової речовини і його походження.
Виготовлення C4 проводиться шляхом змішування гексогену з розчином решти компонентів у відповідному розчиннику. Потім розчинник випаровується, а суміш висушується.
Склад C4 широко відомий своєю пластичністю. Він може заповнювати щілини в будівлях і конструкціях і приймати будь-яку бажану форму. Крім того, C4 відомий своєю надійністю і стабільністю. Чутливість до удару — 48 см (тротил 90-100 см) для вантажу 2 кг. Надійним способом викликати вибух є застосування електродетонатора чи капсуля-детонатора.
Використовується як звичайна промислова вибухівка, в деяких випадках під водою, а також, як вибуховий заряд в деяких ракетах.
Україна
13 квітня 2022 року Пентагон оприлюднив подробиці нового пакету матеріально-технічної допомоги Україні до складу якої увійшла певна кількість вибухівки С-4 та обладнання для розмінування[1][2].
Література
Basil T. Fedoroff, Oliver E. Sheffield (1966). Composition C-4. Encyclopedia of Explosives and Related Items ((англ.)) . Т. 3. US Army Research and Development Command//Warheads, Energetics and Combat Support Center. с. 485—486.