Bison latifrons є одним із найбільших бикових, що коли-небудь існував. В холці він сягав 2,5 м заввишки, вага досягала 2000 кг. Роги були завдовжки 213 см, у порівнянні з максимальними 66 см у сучасного бізона американського[5].
Череп короткий з дуже широким чолом, лобова поверхня опукла у формі трапеції, міжроговий гребінь не розвинений. Рогові відростки великої довжини, направлені в сторони під кутом і дещо донизу, потім орієнтовані вгору і назад, закінчення рогових чохлів загинаються всередину. Поперечний перетин рогів майже круглий, з поздовжніми борозенками. Лицевий відділ черепа трохи вкорочений і конусоподібно загострений.
Спосіб життя
Широколобий бізон мав зубний апарат, пристосований до змішаного живлення м'якими трав'янистими кормами й міг переносити досить тривалі періоди нестачі їжі в зимовий час завдяки жировим запасам. Очевидно, в цей період він, подібно сьогоднішнім бізонам, був здатний добувати корм з-під снігу[6].
В. latifrons, як вважають, жив невеликими сімейними групами, пасучись на Великих рівнинах і лісових галявинах Північної Америки. Великі, товсті роги самців, як вважають, використовувались як візуальний стримувальний фактор для великих м'ясоїдних, таких як шаблезубий кіт[7] та короткомордий ведмідь[8], а також у змаганні з іншими самцями за право паруватися.
↑Bell CJ (2004). The Blancan, Irvingtonian, and Rancholabrean mammal ages. У Woodburne, M.O. (ред.). Late Cretaceous and Cenozoic Mammals of North America: Biostratigraphy and Geochronology. New York: Columbia University Press. с. 232—314. ISBN0-231-13040-6.
↑Scott E, Cox SM (2008). Late Pleistocene distribution of Bison (Mammalia; Artiodactyla) in the Mojave Desert of Southern California and Nevada. У Wang X, Barnes LG (ред.). Geology and Vertebrate Paleontology of Western and Southern North America. Los Angeles: Natural History Museum of Los Angeles County. с. 359—82.
↑Sanders AE, Weems, RE, Albright III LB (2009). Formalization of the mid-Pleistocene "Ten Mile Hill beds" in South Carolina with evidence for placement of the Irvingtonian–Rancholabrean boundary. У Albright III LB (ред.). Papers on Geology, Vertebrate Paleontology, and Biostratigraphy in Honor of Michael O. Woodburne. Flagstaff: Museum of Northern Arizona. с. 369—75.