Allosauroidea — викопна надродина теропод. Переважно крупні хижаки (понад 5 метрів завдовжки, нерідко понад 10 метрів завдовжки), поширені в обох півкулях, існували з юрського до крейдового періоду, близько 179-89 млн. років тому.
Систематика
Черепи деяких представників
У двадцять першому столітті гіпотеза, згідно котрої алозавроїди - тетанури прогресивніші за мегалозавроїдів і примітивніші за целурозаврів здобула широке визнання в наукових колах. Її було піддано сумніву в 2019 авторами опису Asfaltovenator, юрського теропода що поєднував риси мегалозавроїдів і алозавроїдів. Примітними результатами для систематики тетанур стали парафілетичність мегалозавроїдів щодо алозавроїдів і віднесення Piatnitzkysauridae до останніх. Нижче наведено кладограму із їхньої статті:[1]
Allosauroidea — імовірно, найдовговічніша клада теропод-суперхижаків. Найдавніших відомих представників виявлено в аргентинських породах датованих кінцем ранньої юри. При довжині близько 8 метрів, деякі з них могли бути найбільшими хижаками своєї екосистеми. За середнього юрського вперше реєструють присутність Metriacanthosauridae у Китаї. Впродовж решти періоду вони залишаються одними з найуспішніших теропод у регіоні й вимирають лише на початку крейди. Тим часом в середньоюрських Європі й Африці домінують мегалозавриди. За пізньої юри різноманіття мегалозаврид скорочується (фактично, починаючи з кімериджського віку підтверджено присутність лише гіганта торвозавра)[2] тим часом як алозавроїди проквітають, представлені різними родинами, зокрема, Metriacanthosauridae, Piatnitzkysauridae, Allosauridae і найранішими відомими членами Carcharodontosauridae. Із перечислених вище, до крейдового періоду, імовірно, вціліли переважно Carcharodontosauridae та ще, можливо, Metriacanthosauridae (вимерлі порівняно незадовго, імовірно, близько 133-132 млн. років тому). Кархародонтозавриди вважаються домінантними хижаками свого часу в більшості регіонів світу (принаймні, в Європі, Азії, Африці й обох Америках). Імовірно, деякі члени цієї групи досягали довжин близько 12-13 метрів, значення, після їх вимирання, імовірно, досягнуте тільки одним родом теропод — Тиранозавр. На початку пізнього крейдового періоду, приблизно на сеномано-туронській межі, вони (разом із багатьма іншими групами організмів) раптово зникли з геологічного літопису, звільнивши екологічну нішу для абелізавридів і тиранозавроїдів, до того здебільшого стримуваних алозавроїдами. Не враховуючи сумнівних і фрагментарних знахідок, доказів виживання членів цієї надродини після туронського віку майже невідомо.
.jpg)
.jpg){kind=small}
