Alfa Romeo P2 — перегоновий автомобіль класу «Гран-прі», що випускався італійською автомобільною компанією Alfa Romeo у 1924-1925-х роках та брав участь у змаганнях до 1930-го.
Незважаючи на те, що 1925 рік привніс радикальні зміни у правилах проведення Гран-прі, за період з 1924 до 1930 року, P2 отримувала перемоги в 14 Гран-прі та інших крупних перегонах, включаючи «Targa Florio». Ця модель стала іконою для усіх автомобілів серії Гран-прі у 1920-х роках, нарівні з таким монстром, як Bugatti Type 35. Завдяки цьому перше світове чемпіонство 1925 року дозволило Alfa Romeo включити лавровий вінок на свою емблему.
Модель Alfa Romeo P2, підготовлена для сезону 1930 року, стала переможцем «Targa Florio» у тому ж році, з гонщиком Акілле Варці, що встановив новий рекорд середньої швидкості на трасі[1]
Модель P2 була підготовлена командою «Alfa Romeo» у 1924 році для траси у Кремоні[de], що у північній Італії. У тому ж році Антоніо Аскарі переміг і першим подолав швидкісний бар'єр у 158 км/год, а згодом він знову переміг, але уже з новим рекордом швидкості у 195 км/год. Крім того, ця модель стала першою для нового конструктора «Альфи» Вітторіо Яно. Його було прийнято у компанію на роботу самим Енцо Феррарі, коли власник компанії Нікола Ромео[en] списав за відсутністю потреби Alfa Romeo P1 після провального виступу на Гран-прі 1923 року у Монці проти команди Фіата. Модель P2 оснащувалась першим восьмициліндровим двигуном (R8) із нагнітачем виробництва Alfa Romeo. Також на автомобіль встановлювались два карбюратори після компресора. Останній перегоновий сезон для P2 відбувся у 1930 році.
До сучасності «дожили» лише дві з шести оригінальних моделей. Їх можна побачити у Музеї Alfa Romeo в Арезе і у Туринському автомобільному музеї[it]. P2 мала два варіанти виконання кузова: з подовженою і вкороченою задньою частиною.
.svg){kind=small}
_abitacolo.jpg)
