Айчі AB-4 (англ.Aichi AB-4, від Aichi Biplane) — розвідувальний летючий човен створений компанією Aichi для Імперського флоту Японії для виконання нічних місій. Літак був прийнятий на озброєння флоту під назвою «Малий нічний розвідувальний летючий човен 6-ші» (яп.六試小型夜間偵察飛行艇, Року-ші Коґата Якан Тейсацу Хікотей), але використовувався здебільшого для тестувань тактики й озброєння, тому було побудовано тільки шість прототипів, три з яких пізніше було продано цивільним операторам.
Історія
Військове використання
У 1931 році Японський флот видав специфікацію «6-ші» на створення малого летючого човна з можливістю запуску з катапульти. Літак мав використовуватись для різноманітних нічних місій, зокрема нічної розвідки, скидання освітлювальних міток на ціль, підтримувати зв'язок з підводними човнами, і навіть вести вогонь по цілях зі стрілецької зброї. Для цього вимагалось мала швидкість звалювання, але велика дальність польоту, а також висока стабільність літака для зменшення навантаження на пілота.
У компанії Aichi проєкт з внутрішнім позначенням AB-4 очолив інженер Тецуо Мікі. Це був суцільнометалевий біплан зі змішаною тканинною і металевою обшивкою, з відкритою кабіною для трьох членів екіпажу. Оснащувався двигуном Gasuden Urakaze, який приводив у рух штовхаючий дволопатевий дерев'яний гвинт. Дизайн нагадував німецький летючий човен Heinkel HD 55, але німецькі інженери не допомагали Aichi у створенні. Випробування першого прототипу почались у травні 1932 році, і вони в цілому виявились успішними, хоча довелось внести зміни в конструкцію хвоста. Флот провів свої випробування, і хоча літак мав задовільні характеристики, стабільність під час зльоту і на малих швидкостях була поганою, також недоліком була видимість з місця пілота, як і загальна зручність кабіни.
Це був перший нічний розвідник флоту, тому його прийняли на озброєння як «Малий нічний розвідувальний летючий човен 6-ші», але флот зупинив виробництво на шостому прототипі. Однак AB-4 використовувався для інтенсивних випробувань тактики та техніки, що зумовило виготовлення успішніших Aichi E10A й Aichi E11A.[1]
Цивільне використання
В 1935 році флот продав три AB-4 «Японській асоціації дослідження авіатранспорту» розташованій в Сакай. Там під керівництвом інженера Седжі Накамае вони були перероблені в транспортні літаки. Перший літак отримав індекс J-BBHI і власну назву «Куросіо-ґо» (на честь однойменної течії) мав найменше змін, з нього просто зняли військове обладнання. Другий літак «Ураказе-ґо» (Морський бриз) з індексом J-BBQI вже мав помітні модифікації — сидіння пілота перенесли на самий ніс, що дозволило переробити середню частину літака в п'ятимісну пасажирську кабіну. Безіменний третій літак отримав індекс J-BAlC теж мав місце пілота на носі літака і шестимісну пасажирську кабіну, але також отримав значно більші вікна в фюзеляжі. Окрім цього двигун заміни на потужніший імпортний Napier Lion.
Вони використовувались для пасажирських і вантажних перевезень на маршрутах компанії всередині Японії. Цивільні літаки мали репутацію стабільних і надійних літаків, але 27 травня 1937 року J-BBQI зазнав катастрофи під час посадки в погану погоду після тестового польоту зачепивши димар целулоїдної фабрики. Загинули всі п'ять членів екіпажу.[2]
