89-та гвардійська стрілецька дивізія — гвардійське формування (з'єднання, стрілецька дивізія) РСЧА ЗС СРСР, яка брала участь у Німецько-радянській війні.
Повний дійсне найменування, після закінчення війни — 89-та гвардійська стрілецька Бєлгородско-Харківська Червоного Прапора ордена Суворова дивізія. Умовне найменування — польова пошта № 52500.
Історія
За мужність та героїзм особового складу 160-ї стрілецької дивізії (160 сд), проявлені в боях з нацистами, 18 квітня 1943 року, було присвоєно почесне звання «Гвардійська» і новий військовий № 89[1].
Ця дивізія перша, у ЗС СРСР, отримала почесні найменування від двох міст[2] — 5 серпня 1943 року після звільнення Бєлгорода[3] і 23 серпня 1943 після звільнення Харкова[4].
Брала участь у звільнені Бєлгорода, Харкова, Яссько-Кишинівській, Варшавсько-Познанської і Берлінській наступальній операції.
Бойовий шлях
1943 рік
Дивізія брала участь в битві під Курськом, а потім спільно з іншими з'єднаннями Степового фронту — у звільненні Бєлгорода (5 серпня) та Харкова (23 серпня). За бойові заслуги їй було присвоєно почесні найменування Бєлгородської та Харківської. Розвиваючи наступ, частини дивізії 29-30 вересня з ходу форсували Дніпро і захопили плацдарм на його західному березі в 25 км на південний схід від Кременчука. За цей подвиг 25 воїнів з'єднання удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Після форсування Дніпра дивізія в складі 37-ї, потім 53-й армій Степового (з 20 жовтня 1943 2-го Українського) фронту вела бої за звільнення Правобережної України, діючи на Криворізькому напрямку.
1944 рік
За успішне виконання бойових завдань командування 8 січня 1944 дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора. У січні — лютому брала участь в Кіровоградській і Корсунь-Шевченківської операції, форсувала річки Південний Буг (19 березня), Дністер (7 квітня) та у взаємодії з іншими дивізіями 5-ї ударної армії 3-го Українського фронту брала участь у звільнені Кишинева (24 серпня). У жовтні дивізія була перекинута до Польщі.
1945 рік
У січні, в складі 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту проривала оборону нацистів на південь від Варшави. 21 січня перетнула державний кордон Польщі з Німеччиною і 1 лютого форсувала річку Одер. Брала участь в операції по утриманню і розширенню плацдарму в районі Кюстрина в лютому-березні 1945 року. Завершальним етапом бойового шляху дивізії був штурм Берліна, за що вона нагороджена орденом Суворова 2 ступеня.
В останніх боях з нацистами багато воїнів дивізії проявили високу дисципліну, героїзм і мужність. Командир відділення 6-ї стрілецької роти 270-го стрілецького полку сержант А. С. Маніта 23 квітня під час штурму одного з кварталів міста закрив грудьми амбразуру ворожої вогневої точки, яка перегороджувала шлях атакуючим підрозділам. А. С. Маніта посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
За роки війни дивізія завдала противнику великих втрат у живій силі і техніці. 10 880 вояків дивізії нагороджені орденами і медалями, а 55 — удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
1946 рік
У період демобілізації СРСР 89 гв.сд була переформована в 89-ту гвардійську механізовану дивізію.
Склад
- управління дивізії
- 267-й гвардійський стрілецький полк
- 270-й гвардійський стрілецький полк
- 273-й гвардійський стрілецький полк
- 196-й гвардійський артилерійський полк
- 98-й окремий гвардійський винищувально-протитанковий дивізіон.
- 91-я окрема гвардійська розвідувальна рота.
- 104-й окремий гвардійський саперний батальйон
- 158-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (6 окрема гвардійська рота зв'язку)
- 595-й (94-й) окремий медико-санітарний батальйон
- 93-а окрема гвардійська рота хімічного захисту
- 745-я (95-я) автотранспортна рота
- 670-я (92-я) польова хлібопекарня
- 697-й (96-й) дивізійний ветеринарний лазарет
- 519-а польова поштова станція (польова пошта № 52500)
- 437-а польова каса Держбанку СРСР
[5]
Командування
Командири дивізії (період)
Командири полків
267-й гвардійський стрілецький полк
- Тимошенко Дмитро Кузьмич (18.04.1943 — 25.05.1944)
- Середа Григорій Олексійович (з 13.06.1943)
- Красноплахтов Павло Митрофанович (31.05.1944 — 11.11.1944)
- Іньков Федір Іванович (11.11.1944 — 24.03.1946)
- Степаненко Федір Омелянович (08.12.1944 — 03.08.1945)
- Телегін Яків Іванович (з 03.08.1945)
- Чапаєв Костянтин Васильович (з 24.03.1946)
270-й гвардійський стрілецький полк[6]
273-й гвардійський стрілецький полк
- Бунін Василь Васильович (13.06.1943 — 17.09.1943)
- Смірнов Василь Федорович (17.09.1943 — 29.12.1945), (19 жовтня 1943 майор, в. о. комполка).
Нагороди дивізії
- 18 квітня 1943 року — «Гвардійська» — почесне звання присвоєно наказом Народного комісара оборони СРСР від 18 квітня 1943 року за виявлену відвагу в боях за Вітчизну, за стійкість, мужність, дисципліну і організованість, за героїзм особового складу;
- 5 серпня 1943 року — «Білгородська» — почесне найменування присвоєно наказом Верховного Головнокомандуючого від 5 серпня 1943 року за відзнаку в боях при звільненні Бєлгорода;
- 23 серпня 1943 року — «Харківська» — почесне найменування присвоєно наказом Верховного Головнокомандуючого від 23 серпня 1943 року за відзнаку в боях під час звільнення Харкова;
- 8 січня 1944 року — Орден Червоного Прапора — нагороджена указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування при визволенні Правобережної України на криворізькому напрямку і проявлені при цьому доблесть і мужність;
- червень 1945 року — Орден Суворова 2-го ступеня — нагороджена указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання бойових завдань командування, штурм Берліна і проявлені при цьому доблесть і мужність.
Нагороди частин дивізії:
- 267-й гвардійський стрілецький Червоного Прапора полк
- 270-й гвардійський стрілецький Червоного Прапора ордена Суворова полк
- 273-й гвардійський стрілецький Кишинівський[7] Червоного Прапора
- 196-й гвардійський артилерійський Бранденбурзький[8] полк
Військовослужбовці дивізії, які відзначилися в боях
10 880 вояків дивізії нагороджені орденами і медалями, а 55 — удостоєні звання Героя Радянського Союзу.[9]
Пам'ять
Примітки
Література
- Пред. Гл. ред. комиссии А. А. Гречко. «Белгородско-Харьковская стрелковая дивизия» // Советская Военная Энциклопедия (В 8 томах). — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 421. — 640 с. — 106 000 экз.
- Белгородско-Харьковская стрелковая дивизия//Великая Отечественная война 1941—1945: энциклопедия /главный редактор генерал армии, профессор М. М. Козлов. — М.:Советская энциклопедия, 1985.- С.81-82
- Борисенко Н. Днепровский рубеж: трагическое лето 1941-го. — Могилёв, 2005.
- Борисенко Н. 1941-й: Пылающие рубежи Днепра и Сожа. — Могилёв: АмелияПринт, 2011. — 660 с. — ISBN 978-985-6891-18-5.
- Мурадян В. А., «Боевое братство», Москва, 1979.
- «В боях за Харьковщину», Харьков, «Прапор», 1973, 3-е изд., с. 327—332.
- Боев М. В боях за Белгород. Воронеж, 1973;
- Боев М. В боях за Харьковщину. Воспоминания участника Великой Отечественной войны. Изд. 3-е, Харьков, 1973 г.
Посилання
