2 Girls 1 Cup

«Голодні сучки»
англ. Hungry Bitches
DVD cover
Жанрпорнофільм і ЛГБТ-фільмd
РежисерМарко Антоніо Фіоріто
ПродюсерMFX Media
У головних
ролях
Карла, Латіфа
ОператорРоджер Ву
КомпозиторЕрві Рой
КінокомпаніяMFX Video
Дистриб'юторМарко Фіоріто
Тривалість62 хвилини
Мовапортугальська
КраїнаБразилія
Дата виходу5 січня 2007
IMDbID 1765847

2 Girls 1 Cup (Дві дівчини і одна чашка або 2G1C) — неофіційна назва короткометражного рекламного ролика до бразильського порнографічного фільму Hungry Bitches, створеного в 2007 році компанією MFX-Media. Відео зображує інтимні фетишистські взаємини між двома дівчинами-подругами, які спочатку цілуються й по черзі здійснюють акти дефекації.[1] Потім вони лижуть випорожнення і намагаються їх з'їсти. Викликаючи у себе блювотний рефлекс, актриси збльовують одна одній в рот (еметофілія).

Трейлер виконується під музику Ерві Роя «Lovers Theme» і триває близько 1 хвилини.[2] Відео швидко здобуло поширення серед користувачів Інтернету, викликавши у глядачів шок, більшість з яких ніколи до цього не стикалися з подібним аморальним контентом.[3][4] З середини жовтня 2007 року у сайти для відеообміну, зокрема YouTube, були завантажені відео з реакціями осіб, які переглянули цей трейлер вперше.[5]

Виробництво

Залишається невідомим, як саме були створені графічні сцени у відео. Багато хто[хто?] припускає, що видимі випорожнення складаються з суміші харчових речовин, таких як шоколад, кава та арахісова паста. Відповідно до однієї із теорій, жінка перед введенням суміші очистила кишечник. Її пряма кишка відразу ж вивергнула вміст, створюючи видимість дефекації. Дехто[хто?] припускає, що блювота є справжньою, але випущеною до досягнення шлунку, і тому не містить шлункових соків.[6]

У відеоролику більша частина блювоти не потрапляє в рот іншого актора. Інші глядачі переконані, що всі ці сцени були створені з використанням методів сучасної комп'ютерної графіки. Теорія з харчовою сумішшю має підтвердження і від автора фільму, який заявив, що «вже робив фетиш-фільми з випорожненнями/фекаліями з використанням шоколаду замість фекалій. Багато хто з акторів знімаються в подібних фільмах, але вони не погоджуються їсти фекалії».[6]

Передумови

Відео створене під режисерством бразильського дистриб'ютора і порнографа Марка Антоніо Фіоріто (народився 1 липня 1971, в Сан-Паулу), який характеризує себе як «компульсивний фетишист».

Фіоріто почав займатися фільмами для дорослих в 1994 році, а в 1996 разом зі своєю дружиною Джоелмою Бріто, яка використовує художній псевдонім Летісія Міллер, почав займатися фетишистським кінобізнесом. Незабаром він перейшов і до копрофагії. Фільм «Hungry Bitches» і трейлер до нього випущений MFX Video, однією з декількох компаній, що належать Фіоріто.[7]

Влада Сполучених Штатів затаврувала деякі стрічки вищезгаданого режисера як непристойні і пред'явила звинувачення проти Данила Кроче, бразильського адвоката, що живе у Флориді і представляє інтереси компанії, що розповсюджує фільми Фіоріто в США. Екстравагантний постановник зазначив, що зупинив би продаж власних фільмів, якби знав про незаконність їх продажі.

Див. також

Примітки

  1. 2 Girls, 1 Cup: The Real Poop. The Smoking Gun. 30 листопада 2007. Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 7 грудня 2007.
  2. Tele Music — TMCD1034 Romantic Themes. Архів оригіналу за 17 лютого 2010. Процитовано 17 грудня 2017.
  3. Popkin, Helen (27 листопада 2007). The Internet can’t replace TV  – yet. MSNBC. Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 7 грудня 2007.
  4. Amey, Kathryn (4 грудня 2007). POP RHETORIC: Cute with Chris vs 2 girls, 1 cup. The McGill Tribune. Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 7 грудня 2007.
  5. Karina Longworth (20 листопада 2007). Karina’s Capsule: 2 Girls 1 Cup Reactions. NewTeeVee. Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 7 грудня 2007. [Архівовано 2010-01-02 у Wayback Machine.]
  6. а б 2 Girls 1 Cup and Many Reactions. Break.com Journal. Break.com. 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 4 грудня 2014.
  7. Fiorito's court statement. The Smoking Gun. с. 1. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 17 грудня 2017.

Посилання