1940-ві роки — новий етап розвитку електронних інструментів. Новітнє обладнання звукозапису намагаються використати для пошуків нових музичних форм, побудованих на перетворених звуках музичних інструментів або немузичних звуків. Цей напрямок пошуків дав початок т. зв. конкретній музиці.
Кінець 1940-х років у радянській музиці, а також у музичній культурі ряду країн східної Європи знаходився під знаком Доктрини Жданова, що нав'язувала соцреалізм, як єдино можливий творчий метод. Посилений ідеологічний тиск соцреалізму тривав до середини 1950-х років.
9 серпня у блокадному Ленінграді була виконана 7-ма симфонія Д. Д. Шостаковича. Виконання було справжнім подвигом в умовах голоду, виконання симфонії транслювалося по радіо та через гучномовці. Як зізнавались пізніше німецькі туристи Еліасбергу, «Тоді, 9 серпня 1942 року, ми зрозуміли, що програємо війну. Ми відчули вашу силу, здатну перебороти голод, страх і навіть смерть…»[1]
