PROFILPELAJAR.COM

Яшчилан

Яшчилан (ісп, мовами мая Yaxchilan) — стародавнє місто та культурний центр мая, що існувало протягом класичного періоду (І тисячоліття н. е.), і археологічна ділянка на його місці. Розташоване на лівому березі річки Усумасінта, на території сучасного мексиканського штату Чіапас, біля кордону з Гватемалою. Отримав широку відомість завдяки пам'яткам архітектури та кам'яним рельєфам, які добре збереглись.

Назва

Стародавня назва міста — Танхапачан (Танха'па'чан), пізніша назва Яшчилан (Yaxchilan) означає «зелені камені» мовами мая, також іноді називався Менче (Menché) та Лоріярд (Lorillard).

Докладніше: Розколоте небо

Напис «емблемною ієрогліфією» Яшчилан включає знак «розколотого неба», для якого свого часу на підставі схожості з написанням імені мутульського царя Сійах-Чан-К'авііля пропонувалося читання SIY / SIH . Відповідно повна назва царства читалося як Сійахчан. Проте у 2004 році Саймон Мартін на підставі написів з Дос-Піласа та Шкалумкіна а також написання назви місяця Паш, обґрунтував для знака «розколотого неба» читання PA '. У такому випадку, городище Яшчилан в давнину називалося Танхапачан («Серед води розколоте небо») і було столицею царства Пачан («Розколоте небо»). Прочитання Мартіна стало загальноприйнятим серед епіграфістів, оскільки походження топоніма цілком з'ясоване.

Історія

На території Яшчилана перші поселенці з'явилися у III — I ст. до н.е. Вибір місця для міста явно не випадковий, воно було дуже добре захищене і дозволяло контролювати річковий торговельний шлях.

У давнину Яшчилан був столицею великого політичного утворення — царства Пачан. У 307 році н. е. в Яшчилані з'явилася правляча династія Йопаат-Б'алам I.

У VII ст. царі Пачану приєднали до своїх володінь невелике сусіднє царство Ках. З цього часу вони носять два титули — кухуль-Пачан-ахав кухуль-Ках-ахав ("божественний цар Пачан, божественний цар Ках ").

Археологія

Перші відомості про місто отримані іспанцем Хакобо де Алькаягою, який відвідав його в кінці XVII століття на чолі розвідницької експедиції. До недавнього часу район Яшчилан залишався практично недослідженим з точки зору археології.

Перші систематичні розкопки яшчиланського акрополя були здійснені археологічним проєктом Національного інституту антропології та історії Мексики під керівництвом Роберто Гарсіа Моля у 1973-1984 роках. Лише в останні два десятиліття в західних низовинах стали здійснюватися регіональні проєкти, спрямовані на дослідження другорядних археологічних пам'яток. Так, 2003 року в Гватемалі розпочав роботу регіональний археологічний проєкт національного парку Сьєрра-дель-лакандон, метою якого є дослідження району правобережжя Усумасінта між Яшчилан та П'єдрас-Неграс.

Центральна частина Яшчилана складається з декількох площ, великого та малого акрополя. Загальна кількість споруд у центрі міста досягає 160. Яшчилан в його нинішньому вигляді був створений головним чином зусиллями двох царів, які правили в VIII ст. — Іцамнаах-Б'алам III (681—742) та його сина Яшун-Б'алам IV (752—769). Серед руїн городища виявлено понад сто прекрасно збережених ієрогліфічних текстів, у яких описується історія царства з 359 по 808 роки. Саме монументальна архітектура та прекрасна скульптура принесли Яшчилану широку популярність, перетворивши його на одну з найважливіших археологічних пам'яток Чіапаса.

Місцеві владики використовували так званий подвійний «емблемний ієрогліф», тобто в титульній фразі одного правителя поєднувалися два різних царських титули. Феномен подвійних «емблемних ієрогліфів» був вперше відзначений вже їх першовідкривачем Генріхом Берліном у 1958 році. Хоча точне значення подібних подвоєнь неясно, вони ймовірно уособлювали якусь форму політичного союзу або позначали два царства, об'єднані під владою одного царя або династії.