Основні положення янсенізму сформулював голландський богослов Корнелій Янсен, що народився в Акуої (Нідерланди)(1585–1638). Від імені богослова походить і назва течії.
Основною ідеєю янсенізму є обмежене бачення людини як такої, що втратила свій надприродний характер, стан ласки, Богом даний Адаму у створенні. Згрішивши, Адам, а з ним і всі його нащадки втратили Божу ласку, а також свою свобідну волю. Людина є цілком спотвореною гріхом і її вчинки нічого не вартують. Лише ласка Божа може змінити людину і дарувати їй спасіння.
Ясненізм твердить, що Христос помер не за все людство, а лише заради малої групи вибраних.
Послідовниками Янсенія були: Сан Сіран (Saint Cyran або Jean Duvergier de Hauranne) (1581–1643), Антуан Арно (Antoine Arnauld), (1612–1694), Жаклін Арно (Jacqueline Marie Arnauld) (1591–1661) та інші.
Відповідь на єресь Янсенія
Церква твердить, що людина з гріхопадінням Адама не втратила своєї здатності вільно ухвалювати рішення для того, щоб осягнути ласку Божу, йдучи на зустріч Господу і його освячуючій ласці, яка, звичайно, не залежить від людини, а від Бога. Бог об'являється людині, яка вільно його обирає, йде Йому назустріч і є відкритою.
Янсеній і його наука були визнані такими, що суперечать віровченню Церкви папським документом «In eminenti» 13 червня1643 папою Урбаном VIII, а також папою Інокентієм Х у документі Cum occasione (1653)
