В Україні вид культивують у ботанічних садах та парках[1].
Опис
Дерево
Це дерева до 45 м, рідко до 60 м; Стовбур до 1,2 м, рідко 2 м завтовшки; крона вузько конічна. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору. Гілки розростаються горизонтально. Бруньки оранжево-коричневі, 3–6 мм, верховіття округле. Листя голкоподібне (хвоя) 1.6–3(3.5) см довжиною, жорсткі, синьо-зелені, вершини загострені. Шишки фіолетового або темно-фіолетового кольору, після дозрівання буро-коричневі, 3–7(8) см довжиною і 1,5 см в ширину, коли закриті, відкриті — 3 см. Насіння чорне, 2–3 мм завдовжки, з тонкими, 5–8 мм довжиною блідо-коричневими крилами. 2n = 24.
Дерево FCC 23 в центральній частині штату Колорадо має вік 911 років (Brown et al. 1995).
Використання
Є важливим джерелом деревини з високим потенціалом врожайності, особливо у керованих деревостоях в межах природного ареалу. Вузлувата деревина не дуже високого класу, проте все частіше використовуються для будівництва будинків, столярних виробів, меблів, фанери, і музичних інструментів (фортепіано, скрипка). Використовується в целюлозно-лісовій промисловості, особливо в західній частині Канади. Цей вид рідко саджають як декоративний, хоча він добре росте навіть на бідних ґрунтах. Підвид mexicana рідко зустрічається у вирощуванні.
Загрози та охорона
Великомасштабна вирубка цього виду в Канаді та деяких північно-західних частинах США, можливо, скоротила кількість ялин у деяких районах у порівнянні з минулим, але ефективне вирощування, що відтепер є звичайною практикою лісового господарства, сприяє регенерації. Величезний ареал і чисельність хвойних, особливо в Північних Скелястих горах зменшують вплив таких явищ, як непередбачений наступ неналежних суцільних рубок, комах-шкідників та пожеж. Вид присутній у багатьох охоронних територіях, в тому числі у відомих національних парках США та Канаді. Мексиканський підвид погано представлений в охоронних районах.
