PROFILPELAJAR.COM

Ця стаття про місто. Про громаду див. Якоруда (громада).

місто
Якоруда болг. Якоруда d:Кат:^[2]


Країна	Болгарія
Область	Благоєвградська область
Община	Якоруда
Код ЕКАТТЕ	87338
Поштовий індекс	2790
Телефонний код	07442
42°01′02″ пн. ш. 23°40′04″ сх. д.^{H G O}
Висота	898
Населення	5792 (2011)
Телефонний код	+421-07442
Відстань
До обласного центру
фізична	47 км ^[3]
До Софії
фізична	80 км ^[3]
Розташування
Якоруда Якоруда (Болгарія)
Мапа

Якоруда у Вікісховищі

Якору́да (болг. Якоруда) — місто в Благоєвградській області Болгарії. Адміністративний центр громади Якоруда.

Розташоване поруч з містами Бансько, Разлог і Белиця.

Населення

За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 5792 особи.

Національний склад населення міста^[4]:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
болгари	2531	52,7%
турки	1714	35,7%
цигани	421	8,8%
інша	35	0,7%
не визначились	98	2,0%
Всього відповіли	4799

Розподіл населення за віком у 2011 році^[5]:

Динаміка населення^[6]:

Географія

Місто розташоване на схід від міста Разлог, вгору по течії річки Места у лісистих Родопських пагорбах Бунтишка. На південь і схід огороджене Родопами, а на північ і захід - Рилами.

Історія

Руїни фракійського святилища на горі Бабечка чука свідчать про існування поселення в місцевості Якоруди ще при фракійцях. Землі Якоруди були однією з точок, яку перетинала римська дорога, що з'єднувала Філіпополіс і долину Мариці з однією з головних доріг Римської імперії - Віа Егнація. Про це свідчать залишки двох фортець: Калята під містом і Градиште біля села Черна Места.

Біля міста є залишки церкви з некрополем кінця V століття, знесеної в кінці 6-го або початку 7-го століття і відновленого в XIII-XIV ст.^[7]

У Османській імперії

Під час османського панування Якоруда є частиною вакфа великого візира Кари Мустафа і у 1508 році звільняється від певних податків відповідно до пільг, наданих вакфським населеним пунктам. До середини XVII століття Якоруда було найбільшим поселенням в Разлозі.

Якоруда почала відновлюватися після османських погромів у перші десятиліття XIX століття. Підйом у житті болгарського народу в епоху Відродження відбився і на розвитку селища. Крім розведення великої рогатої худоби, протягом багатьох десятиліть кар'єри забезпечують існування великої частини населення. Контакт із зовнішнім світом, з людьми з усієї країни, є фактором, що сприяє просуванню процесу відродження Якоруди. У 1835 році була збудована церква Святого Миколая, але вона була знищена підтопленням у 1927 році.^[8]

Напередодні Квітневого повстання 1876 року у селі було створено місцевий революційний комітет. Хоча місто знаходиться в межах кордонів Санстефанської Болгарії за Берлінським конгресом, Якоруда була повернута до складу Османської імперії, в результаті чого якоруджанці взяли участь в Ілінденському і Кресненсько-Разложському повстаннях.

У другій половині XIX століття Якоруда була суто болгарським поселенням, в казі Неврокоп Османської імперії, яка була змішана конфесійно. Згідно з документом «Етнографія вілайєтів Адріанополь, Монастир і Салоніка», опублікованому в Константинополі в 1878 році, і який відображає статистику чоловічого населення, на 1873 рік в Якоруді було 741 дворів з 2020 жителями болгарами, з яких 1500 є християнами і помаків - 520.^[9]

У 1891 р Георгій Стрезов пише про село:

"

Якоруда, село такого ж розміру, як Белица; знаходиться в тому ж напрямку від Мехомії, 6 годин їзди. Розташоване на лівому березі однойменної річки. З його східного боку стоять сосни і буки. Землеробство слабке, тому що ґрунт не винагороджує працівника; мешканці займаються тваринництвом. Через Якоруду - Аврамово проходить дорога до Пазарджика. Церква Святого Миколая є одночасно вузькою і темною. Поруч з нею - школа з 120 учнями і 2 викладачами. Тут залишилася вежа від яничар. У п'ятницю є ринок в основному від бабячан. Будинків 500, наполовину болгарські і помацькі.^[10]

"

За словами болгарського географа Василя Канчова («Македонія. Етнографія і статистика») на початку XX століття Якоруда має 4490 мешканців з наступним етнічним складом: 2500 болгарських християн, 1900 болгарських мусульман і 90 циган.^[11]

На початку двадцятого століття більшість християнських жителів Якоруди перебували під верховенством болгарського екзархату. За статистикою екзархістського секретаря Димитра Мишева (1905), християнське населення Якоруди складається з 2920 болгарських екзархістів, 104 болгарських протестантів і 78 циган. У селі знаходиться болгарська початкова школа.^[12]

У 1909 р. створено громадський центр «Светліна».^[13]

У Болгарії

Якоруда була звільнена 7 жовтня 1912 року під час Першої балканської війни 27-го Чепінським полком Другої фракійської дивізії.^[14]

9 жовтня 1913 року була відкрита якорудська прогімназія^[15]

У 1925 році в Якоруді було створено робочий лісопромисловий кооператив "Мусала". До 1935 року він мав 177 членів.^[16] У 1927 році Якорудський популярний банк почав видавати "Якороодський кооперативний вісник".^[17]

Законом від 9 вересня 1964 року Якоруда була проголошена містом.^[18]

Особи

У Якоруді було багато болгарських революціонерів, серед них: Тодор Македонський , Іван Ботушанов і багато інших. Тут народився Богдан Воєвода, організатор опору проти вторгнення в Разлог. З Мелника - Нікола Вардев, болгарський громадський діяч, бухгалтер і революціонер, видатна фігура болгарського відродження в Софії, Східній Македонії та Центральній Західній Болгарії. Болгарський міністр Емілія Масларова і письменник Нікіфор Попфіліпов народилися в місті.