PROFILPELAJAR.COM

Юліан Толедський
Юліан Толедський
Народився	642; Толедо, Іспанія
Помер	6 березня 690; Толедо, Іспанія
Шанується	Католицька церква
У лику	святий
День пам'яті	8 березня
	Медіафайли на Вікісховищі

Юліан Толедський (Юліан Толетанський; 642 - 6 березня 690) - історик і політичний діяч, богослов і латинський церковний письменник, святий, шанований Римо-католицькою церквою (день пам'яті - 8 березня), архієпископ Толедо (680-690)

Біографія

Походження та молодість

Юліан народився у юдейських батьків, які прийняли християнство ще до його народження^[1] в Толетані (суч. Толедо в Іспанії). Юдейське походження Юліана засвідчено Ісидором Безьким, Павлом Бургоським і єпископом Севільським і Толедським Феліксом у його книзі «Короткий життєпис Юліана Толедського» (початок VIII століття).

Юліан здобув гарну освіту. Відомо, що він навчався у рідному місті у школі при кафедральному соборі. Його духовним учителем був єпископ Євген II Толедський, який займав Толедську кафедру у 646-657 роках. У Мосарабській хроніці 754 року під 681 роком сказано: «У той час єпископ Юліан, що походив з юдейського роду, подібно до квітки троянди, що виростає між шпильками, сяяв над світом своїм знанням християнського вчення. Народжений від батьків-християн, він отримав у Толедо, де пізніше зайняв місце єпископа, чудову освіту у всіх сферах знань».

Юліан став ченцем, а пізніше абатом в Агалі (неподалік Толедо).

Архиєрейська діяльність

29 січня 680 року Юліан став наступником толедського єпископа Квіріка. Він був першим єпископом-митрополитом Вестготського королівства, який мав владу над рештою ієрархів Піренейського півострова з правом висвячення єпископів на вакантні кафедри.

У цьому сані Юліан у 680 році сприяв майбутньому королю Ервігу у поваленні вестготського короля Вамби. За соборною постановою про обрання короля Ервіг не міг досягти престолу, бо по батькові був не готом, а візантійцем (ромей-вірменин на ім'я Флавій Ервігій - Flavius Ervigius). Невідомо, до яких доказів та інтриг вдався Юліан для виправдання зведення на трон Ервіга, але це йому вдалося досить легко і швидко.

Також Юліан вживав діяльних заходів для централізації управління Церквою Вестготської держави в руках єпископа Толедо.

Положення Юліана як глави Церкви Вестготського королівства створювало незручності королівському духовенству, а його погляди на доктрину Трійці — викликали занепокоєння папського престолу.

Як толедський єпископ, Юліан очолював роботу чотирьох помісних Толедських соборів: Дванадцятого (681), Тринадцятого (683), Чотирнадцятого (684) і П'ятнадцятого (688), три з яких (за винятком XIV-го) носили характер національних.

Незважаючи на вдачу доброї і ввічливої людини, єпископ Юліан заохочував королів вестготів у гоніннях на євреїв, що не прийняли хрещення. Наприклад, в 681 році головуючи на Дванадцятому Толедському соборі, Юліан примусив короля Ервіга прийняти низку антиюдейських законів.

Ще один церковний синод — Тринадцятий Толедський собор — був проведений Юліаном та Ервігом восени 683 року. На ньому дворяни та аристократія королівства отримали значні привілеї.

До 690 року Юліан залишався єпископом-митрополитом Толедо.

Помер у Толедо 6 березня 690 року. Його наступником у Толедській єпархії став єпископ Сісеберт.

Письмова спадщина Юліана

Юліан був плідним церковним письменником (однак збереглася лише деяка частина зі список його творів, який включає 16 назв). Крім цього він брав участь у складанні та редагуванні канонів Дванадцятого, Тринадцятого, Чотирнадцятого та П'ятнадцятого Толедських соборів. До цього слід додати деякі новели про королів Вамбу (672—680), Ервіга (680—687) і Егіку (687—701). До цієї частини примикає глава 12, повідомляє про факт і точну дату смерті Юліана, а також про місце його поховання.

Джерела:

Юліан виправив мосарабську літургію . Серед його робіт важливі Insultatio vilis storici in tyrannidem Galliae («Мова з засудженням тиранії франків» ; 673 рік ), Prognostica (Книга про смерть), « Історія короля Вамби» ^[2] і книга про потойбічне життя ( 687 рік ) .

Юліана вважають також ініціатором ухвалення (або навіть автором) кількох законів проти юдеїв та юдіючих, що увійшли до складу дванадцятої книги « Вестготської правди », а також відповідних соборних постанов.

На прохання короля Ервіга Юліан в 686 році написав твір De Comprobatione Aetatis Sextae Contra Judaeos, роботу про Месію в Біблії та шляхи для навернення юдеїв у християнство.

Сучасні дослідники порівнюють значення спадщини Юліана та його інтелектуальний рівень зі спадщиною та освіченістю Ісідора Гіспальського (Севільського) .