Шолуха Віктор Григорович

Шолуха Віктор Григорович
 Сержант
Загальна інформація
Народження29 серпня 1974(1974-08-29)
Локачі
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (40 років)
Горбатенко, Старобешівський район
Псевдо«Шериф»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Спеціальна міліція
Формування
 «Світязь»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Григо́рович Шолуха (1974—2014) — сержант, Міністерство внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1974 року в Локачі (Волинська область). Закінчив Локачинську філію Оваднівського професійного ліцею, тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник.

У часі війни — водій роти «Світязь».

29 серпня 2014-го загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором», який обстріляли російські десантники біля села Горбатенко. Лобове скло автобуса було прошите автоматною чергою, задня частина пошкоджена з ПТУРа.

Тимчасово був похований місцевими мешканцями на сільському кладовищі — разом з бійцями батальйонів: «Миротворець» Катрич В'ячеслав, Роман Набєгов, Максим Сухенко, Олексій Горай; «Херсон» — Олексій Вовченко. 15 вересня 2014-го тіло Олексія Горая ексгумували та привезли до Запоріжжя пошуковці Місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»).

27 грудня 2014 року похований в селищі Локачі.[1]

Без Віктора лишилися брат Сергій, дружина Олена і пасинок Міцкевич Богдан.[2]

Нагороди і вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 4, ряд 2, місце 9
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • почесний громадянин селища Локачі (посмертно; 2018)[4]

Примітки

  1. ↑ У Луцьку в суботу прощатимуться із бійцями, які загинули під Іловайськом. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
  2. ↑ Пасинок Героя, що загинув під Іловайськом, мріє про принтер
  3. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
  4. ↑ Третій почесний громадянин Локач

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.