PROFILPELAJAR.COM

Микола Шлемкевич
Микола Шлемкевич
	доктор Микола Шлемкевич
Народився	27 січня 1894; с. Пилява, нині Бучацький район, Тернопільська область
Помер	14 лютого 1966 (72 роки); м. Пассейк, Нью-Джерсі, США
Національність	українець
Місце проживання	Львів, Київ, Відень, Німеччина, США
Діяльність	громадський діяч, публіцист, філософ
Alma mater	Віденський університет, Сорбонна
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Конфесія	греко-католик
Батько	о. Іван Шлемкевич
Мати	Ядвига з Бучацьких Шлемкевич
Родичі	Святослав Гординський (швагро)
	; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шлемкевич.

Микола Іванович Шлемкевич (псевдоніми: М. Іванейко, С. Вільшина, Р. Срібний; 27 січня 1894, с. Пилява, нині Чортківського району Тернопільської області — 14 лютого 1966 м. Пассейк, Нью-Джерсі, США) — український філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч, дійсний член НТШ і УВАН. Дослідник історії української культури, зокрема, літератури та філософії.

Життєпис

Народився 27 січня 1894 року в с. Пилява, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна, у сім'ї священика УГКЦ о. Івана Шлемкевича — пароха с. Пилява, з кінця 1890-х років — сіл Сновидів, Возилів і довколішніх хуторів (усі — Бучацький повіт). Мати — Ядвига, з Бучацьких. Бабуся по матері — Вільгельмина Камбефор^[1].

Навчався в Бучацькій державній впродовж 1904-1911 років у перших-сьомих класах (зокрема, з відзнакою закінчив 5-й клас у 1909 році^[2]), закінчив гімназію у Львові в 1912 році. Перша світова війна перервала його студії у Віденському університеті — він повернувся на Галичину, де 1915 року його заарештували, потім російські окупанти вивезли до Сибіру.

З 1917 року у Києві. 1918—1919 — секретар редакції «Робітничої газети», вчитель сільських шкіл Звенигородщини.

1919 року — виїхав до Відня.^[3] Філософську освіту здобув у Віденському університеті (1923—1926).

16 липня 1926 — захищає докторат (про боротьбу за суть філософії на переломі ХІХ і ХХ ст.^[4]). Під псевдонімом М. Іванейко почав друкувати у 1926 році в «Літературно-науковому віснику» нариси на тему української духовності. У ЛНК з'явився цикл його подорожніх нарисів «Вітер» (1928—1930).

У 1928—1929 мав філософські студії у Сорбонні.

Повернувшись до Львова, разом з Дмитром Палієвим засновує Фронт національної єдності (ФНЄ, ідеолог та член проводу), співредактор журналу «Перемога» (1933—1939), член редакції газети «Українські вісти» (1935—1939), тижневика «Батьківщина».

У 1934 в серії збірки НТШ вийшов головний його твір «Філософія», перевиданий 1981 року в Записках НТШ під назвою «Сутність філософії» (ред. Олександер Кульчицький).^[5].

1941—1944 — головний редактор «Українського видавництва» (Краків—Львів); водночас — співредактор місячника «Наші дні» (Львів), працює в УЦК, з 1943 — член політради при Президії УЦК.

Еміграція

З 1945 біженець у Німеччині: вчитель української ґімназії в Берхтесгадені; учасник: реорганізації Українського державного центру, створення Української Національної Ради, видання Енциклопедії українознавства; співредактор ж-лу «Проблеми», «На чужині» тощо. У Відні та Мюнхені — співзасновник і заступник голови екзекутивної ради УНР та член МУР.

З 1949 в США (м. Елізабет, потім Кренфорд біля Нью-Йорку^[3]). Продовжує громадсько-публіцистичну діяльність і співробітництво в «Енциклопедії Українознавства».

1950 — співзасновник Союзу українських національних демократів (СУНД), 1953—1966 — засновник і редактор журналу «Листи до приятелів».

1956 — засновник вид-ва «Ключі», в якому друкував журнал «Листи до приятелів», власні й інших авторів книжки. Спільно з Т. Лапичаком заснував Український публіцистично-науковий інститут (1961), завданням якого було стежити за матеріалами про Україну в чужих виданнях і спростовувати фальшиві інформації на наукових засадах.

Панахида за померлим відбулася 17 лютого 1966, священики побоялись її відправити.^[6]

Творчий доробок

Крім численних статей у галицькій та діаспорній пресах, випустив у світ між роками 1946—1958 роками книжки на теми української культури та політичної думки: «Українська синтеза чи українська громадянська війна» (1946 р., Мюнхен, 2-е видання 1949 р.), «Загублена українська людина» (1954 р., Нью-Йорк), «Галичанство» (1956 р., Нью-Йорк), «Верхи життя і творчости» (1958 р., Нью-Йорк)^[7]. Головна філософська праця — «Філософія» (1934 р., перевидана в другому виданні як «Сутність філософії» 1981 р.)^[5] в її основу лягла докторська дисертація автора. 1947 року вийшла друком його книжка «Прогулька до великої столиці. Гутірка при ватрі про світогляд і характер».

Філософські погляди

Провідною ідеєю філософії Миколи Шлемкевича було шукання правди (істини). Переконаний ідеаліст, прагнув до здійснення ідеалів Т. Г. Шевченка і І. Я. Франка про добро, правду і красу, за нову українську людину, озброєну ідеєю національної свідомості й соборності, шукав нових доріг для українського суспільства, для його морального зміцнення і державного оформлення.

Як прихильник демократичних принципів, високо цінував публіцистику і пресу як основу народоправства. Як філософ досліджував проблеми типології, зокрема, психоетнічного портрету сучасного українця. Книга «Загублена українська людина» (1954) стала підсумком інтелектуальних пошуків ученого, котрий вірив, що в умовах незалежності й свободи його народ здатен стати у лави цивілізованих і гідних оптимістичного майбутнього.

На жаль, його погляди не поділяли не тільки чимало «номенклатурних радянських українців» та журналісти проплачених опонентами видань, а й представники української діаспори.^[6]

Примітки

↑ М. О. Рід о. Івана Шлемкевича // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 387.
↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1909. — S. 70. (пол.)
↑ ^а ^б Головин Б., Мельничук Б. Шлемкевич Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 644. — ISBN 978-966-528-279-2.
↑ Життєпис д-ра Миколи Шлемкевича… С. 165.
↑ ^а ^б Том 191: Шлемкевич Микола. Сутність філософії; Кульчицький Олександер. Введення в проблематику сутности філософії. — Париж; Нью-Йорк; Мюнхен, 1981. — 255 с.
↑ ^а ^б Життєпис д-ра Миколи Шлемкевича… — С. 167.
↑ Життєпис д-ра Миколи Шлемкевича… — С. 166—167.

Джерела

Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Бойчук Б. Микола Шлемкевич // Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 93.
Головин Б., Мельничук Б. Шлемкевич Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 644. — ISBN 978-966-528-279-2.
Горинь В. Шлемкевич Микола Іванович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 643. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Дальний Мар'ян Наш Микола Шлемкевич // Вибране: Люди — події — коментарі. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — С. 287–290.
Життєпис д-ра Миколи Шлемкевича // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 163—169.
Костюк Г. Микола Шлемкевич // Зустрічі і прощання: Спогади. — К.: Смолоскип, 2008. — Кн. 2. — С. 320—323.
Р. С. і С. Г. Шлемкевич Микола // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 10. — С. 3877.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Encyclopedia of Ukraine. — University of Toronto Press, 1993. — Vol. IV. (англ.)

Література

Дем'яненко Б. Шлемкевич Микола Іванович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 785. — ISBN 978-966-611-818-2.
Шлемкевич, Микола Іванович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 723. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Гук О. Загубленість української людини ХХ століття в інтерпретації М. Шлемкевича / О. Гук // Наукові записки ТДПУ імені Володимира Гнатюка. — Сер. Філософія. — 2000. — Вип. 5. — С. 20–23.
Карпенко О. Педагогічні ідеї Миколи Шлемкевича (1894—1966 рр.): монографія / О. Карпенко, О. Яців; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. — Дрогобич: Посвіт, 2019. — 232 с. — (Педагогіка в іменах). — ISBN 978-617-7835-06-5.
Козій І. Філософія позитивізму М. Іванейка в контексті української національної ідеї / І. Козій // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. — Сер. Філософія. — 2007. — Вип. 15. — С. 34-39.
Яців О. І. Педагогічні ідеї та культурно-просвітницька діяльність Миколи Шлемкевича (1894—1966 рр.): автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: 13.00.01— загальна педагогіка та історія педагогіки / Яців Оксана Ігорівна; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. — Дрогобич, 2019. — 20 с.