Назва інструмента походить від прасл.*šidlo, утвореного від дієслова *šiti («шити»)[1].
Відоме з палеоліту. Розповсюджене у всьому світу. Майстрів, які виготовляли шила, називали ши́льниками[2][3].
Опис
Шило може мати дерев'яне, пластмасове або металеве руків'я. Металева робоча частина може бути круглого чи гранчастого перерізу.
Використовується, наприклад, шевцями й закрійниками для проколювання щільних матеріалів, наприклад, шкіри. Шевські шила бувають прямі, вигнуті та з гачками чи човникові (призначені для просилювання дратви, можуть бути прямими й вигнутими).
Знаходить застосування і в інших майстрів (столяр, тесляр) як канцелярське приладдя, електромонтажний інструмент.
Довге шило може бути застосоване як холодна зброя, конструктивно йому аналогічний стилет.
Інше
Назва одного з різновидів списа, західноєвропейського альшпіса буквально означає «шило-спис».
Шила в мішку не сховаєш (шило в мішку не втаїться, шила не сховає міх)[4] — про щось явне, чого не можна приховати.
Міняти шило на мило (міняти шило на швайку, міняти шило на мотовило) — одержувати майже таке саме, не краще (отже програвати), невигідно міняти що-небудь на щось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2