Шевченко Григорій Іванович

Шевченко Григорій Іванович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1781 Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 березня (2 квітня) 1825 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кирилівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьселянин Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станкріпак Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зШевченко Катерина Якимівна Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиШевченко Тарас Григорович, Шевченко Йосип Григорович, Шевченко Микита Григорович, Красицька Катерина Григорівна і Бойко Ярина Григорівна Редагувати інформацію у Вікіданих

Шевче́нко Григо́рій Іва́нович (нар. 1781(1781) — пом. 21 березня (2 квітня) 1825)[1] — батько Тараса Григоровича Шевченка.

Життєпис

Влітку 1802 року одружився з моринською дівчиною Катериною Якимівною Бойко.

Подружжя мешкало в провулку Могильних у селі Керилівка Звенигородського повіту Київської губернії, у хаті батька Григорія — Івана Шевченка.

Тут народилися:

У 1810 році переселилося до села Моринці Звенигородського повіту. У цьому селі жив батько Катерини — Яким Бойко, але родина Шевченків оселилася не в тестя, а окремо, у дворі кріпака Колесника (по вуличному — Копій), садиба якого пустувала, бо самого господаря за непослух панові заслано до Сибіру.

Тут народилися діти:

Наприкінці 1815 родина Григорія Шевченка повернулася до Керелівки в хату Івана Шевченка, потім — у хату, куплену в П. Тетерюка; з 1817 родину записано в книгах кирилівської церкви. 1822 року віддав Тараса Шевченка у навчання до дяка Павла Рубана.

Хата Григорія Шевченка в Керелівці. Малюнок 1843 р.

Тут народилися діти:

Могила Григорія Шевченка в селі Шевченковому, колишній Керелівці. Нині на території Шевченківського коледжу

20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла дружина Катерина.

7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Бойко-Терещенко (двоюрідною сестрою Катерини), у якої вже було троє дітей.

Від другого шлюбу народилась сестра:

Чумакував, а також возив панську пшеницю до Одеси, Києва та інших міст. У мандрівки брав із собою Тараса. Про одну з таких подорожей Шевченко згадав у повісті «Наймичка».

Пізньої осені 1824 року в непогоду він застудився в дорозі, занедужав. Коли його привезли до Керелівки, геть зліг.

Перед смертю батько залишив відоме передбачення: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його мов наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».[2] Господарювання в домі доручив старшому синові Микиті.

Примітки

  1. Жур П. Труди і дні Кобзаря: Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Петро Жур ; вступ ст. М. М. Павлюка. — Київ : Дніпро, 2003. — (Бібліотека Шевченківського комітету) — С. 19 (ЦДІА України. - Ф. 127, оп. 1015, спр. 121, Арк. 66). У «Шевченківській енциклопедії» (Шевченківська енциклопедія: В 6 т. – К.: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2015. – Т. 6. – С. 872) дату смерті подано лише за старим стилем.
  2. Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 22-23

Джерела

Посилання