Інтенсивність проходження хімічних реакцій визначається швидкістю, тобто зміною концентрації реагенту або продукту реакції за одиницю часу:

${\displaystyle v_{R}=-{\frac {\Delta c_{\mathrm {A} }}{\Delta t}}}$

де С – молярна концентрація реагенту, а t – час. Мінус перед правим членом обумовлений зниженням концентрації реагенту в ході реакції. У виразі швидкості реакції за зміною концентрації продукту реакції мінус не ставиться. Отже, швидкість реакції завжди додатна.

Швидкість хімічної реакції залежить від:

• природи реагентів;
• концентрації реагентів (див. закон діючих мас, але для більшості реакцій ця залежність складніша);
• температури: при підвищенні температури на кожні 10°С швидкість реакції зростає у два-чотири рази (правило Вант-Гоффа). Уточнює це твердження рівняння Арреніуса, див. також енергія активації;
• присутності каталізатора;
• випромінення — ультрафіолетового, мікрохвильового^[en] тощо.

(англ. reaction path degeneracy)

Фактор, введений в теорії швидкостей реакцій з метою відображення того факту, що реакція може відбуватись кількома еквівалентними шляхами. Наприклад, процес:

Cl + H₂ → HCl + H

має виродження шляху реакції рівне 2, бо атом хлору може відривати один з двох атомів Н молекули. Інколи його називають статистичним фактором реакції.

• Хімічна кінетика
• Каталіз
• Хімічний потік
• Інтегральний закон швидкості

• Голуб А. М. Загальна та неорганічна хімія / За ред. Н. І. Сом. — Київ : Вища школа, 1968. — Т. 1. — 441 с.

Це незавершена стаття з фізичної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.