Традиції швейної промисловості безпосередньо пов'язані з кравецьким ремеслом і сягають до часів Русі. За середньовіччя, як і пізніше, кравецтво було широко розвинене на українських землях (цехи), і ще до 1918 основною формою виробництва були дрібні кустарні підприємства що нерідко працювали для більших торгових фірм. Кравецтво було найбільше розвинене по більших містах України, передовими осередками швейної промисловості були: Київ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці та інші.
У часи УРСР
З приходом радянської влади поступово збільшено виробничі форми швейної промисловості, зокрема за доби п'ятирічок. До другої світової війни збудовано в Україні близько 20 більших підприємств, у тому числі швейну фабрику імені Ф. Смирнова-Лавочкіна в Києві, імені В. Воровського в Одесі, імені Ю. Д. Тинякова в Харкові та інші. У 30-х pp. майже ліквідовано дрібні форми виробництва: 1940 85,2% виробництва припадало на великі підприємства, і до початку другої світової війни в Україні їх було близько 50. У загальному виробництві легкої промисловості ця галузь становила: 2,4% 1913, 24,8% 1927 — 28 і 37,8% 1940.
У 1950-х pp. в Україні працювало 123 підприємства швейної промисловості, однак її географічне розміщення було дуже нерівномірне. 32% всієї продукції давали підприємства Києва і Харкова. У 1951 — 70 pp. збудовано 10 нових великих підприємств, зокрема в Артемівську (Донецька область), Дрогобичі, Києві, Харкові, Львові, Кропивницькому та Миколаєві. Загальна кількість підприємств збільшилась до 152. Починаючи з 1970-х pp., в Україні створюються великі швацькі об'єднання на базі існуючих підприємств, наприклад, київська «Україна» (найбільше в УССР), одеське імені Воровського, харківське імені Тинякова, «Трембіта» у Чернівцях, дніпропетровське імені В. Володарського та інші. Рівень механізації швейної промисловості підноситься за 1970-х pp. до 58,2%, на той час створено також 6 будинків для моделювання одягу у Львові, Києві, Донецькому, Дніпропетровську, Одесі й Харкові.
Виробництво Ш. п. УССР за повоєнних pp.
Виробництва:
1960
1965
1970
1980
1984
Пальта, півпальта і плащі в тис. шт.
10 284
10 078
17 038
14 040
11 441
Костюми тис. шт.
14 072
14 842
16 926
15 219
10 391
Сукні (вкл. з сарафанами й халатами) тис. шт.
3 905
22 187
39 456
56 958
55 753
Штани
11 910
21 203
25 299
27 119
22 726
Спідниці
100
826
1 427
3 320
4 269
1984 швейна промисловість України виробила продукції на суму 4,9 млрд карб. (20% виробництва СССР) супроти 1,6 млрд карб. 1960 (19'%) і 2,9 млрд карб. 1970 (18%).
Стан у сьогодення
З уваги на недорозвиненість цієї галузі промисловості Україна мусить ввозити значну частину текстильних виробів з інших республік, а також з країн східного блоку.
Розміщення швейної промисловості і далі досить нерівномірне. Південно-західний район з осередками в Києві і Львові дає близько половини всього виробництва, донецько-дніпровський — 2/6, південний з базою в Одесі — 1/6. Швейна промисловість і надалі переважно скупчена у більших містах. Доброякісні вироби ввозяться переважно з країн східного блоку, зокрема з Польщі,Чехії та Словаччини.
Горелік Л.Продуктивність праці і організація заробітної плати в швейній промисловості УРСР. К. 1941.
Винар Б. Розвиток української легкої промисловости. Денвер 1955.
Горелик Л. Вопросы экономики легкой промышленности Украинской ССР. К. 1956
Вопросы развития легкой промышленности. К. 1961.
Попков В. Развитие швейной промышленности. В кн. Бюллетєнь научно-технической информации Всесоюзного н.-и. института швейной промышленности, ч. 6, М. 1958.
Легка промисловість Української РСР за 50 років радянської влади. К. 1967.
Адамова Н., Алексеева Л. Организация и планирование предприятий швейной промышленности. К. 1969.
Рыжков И. Легкая промышленность. В кн. научно-технический прогресе в Украинской ССР, 1961 — 1970. К. 1971.
