11 вересня 1941 року торпедний катер «ТКА-12» під командуванням молодшого лейтенанта О. Шабаліна спільно з «ТКА-11» вийшов на перехоплення ворожого конвою, прорвався крізь завісу артилерійсько-кулеметного вогня й влучним пострілом потопив конвойний корабель. Три тижні потому у Варангер-фіорді «ТКА-12» потопив крупнотонажне вороже судно з близько 2 тисячами ворожих солдатів і офіцерів на борту. За ці успішні дії О. Шабалін був нагороджений орденом Леніна[1].
На початок 1944 року командир торпедного катера «ТКА-12» 1-го окремого дивізіону торпедних катерів охорони водного району Головної бази Північного флотукапітан-лейтенант О. Шабалін потопив підводного човна, 4 транспорти й 2 сторожових кораблі супротивника.
13 жовтня 1944 року командир загону катерів 1-го дивізіону торпедних катерів капітан-лейтенант О. Шабалін виявив високу військову майстерність під час прориву з групою торпедних катерів до фінськогопорту Ліїнахамарі (тепер населений пункт Печенгського району Мурманської області) й вдалої висадки десанту.
Всього за роки війни потопив 32 бойових кораблі й транспорти супротивника з військовими вантажами та живою силою.
Після війни продовжив військову службу у ВМФ СРСР. У 1951 році закінчив Каспійське вище військово-морське училище. Був командиром бригади надводних кораблів, заступником начальника штабу Північного флоту.
У 1955 році закінчив академічні курси офіцерського складу при Військово-морській академії.
З 1969 року — контрадмірал, заступник начальника військово-морського училища імені М. В. Фрунзе.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками капітан-лейтенант Шабалін Олександр Осипович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 34/II).
На честь О. Шабаліна названо великий десантний корабель проекту 775 Балтійського флоту Росії, риболовецький траулер Мурманського тралового флоту і пасажирський теплохід Соловецького музею-заповідника.