Картина була виконана для каплиці св. Домініка церкви св. Петра-мученика на острові Мурано у Венеції і до 1807 року знаходилась там; з 1825 року зберігалась у Сан-Джованні-Еванджеліста у Венеції; потім потрапила до Даніеле Полакко у Венецію, а потім до графа Андраші у Будапешт. У 1931 році придбана Музеєм історії мистецтв у Відні за сприяння друзів музею.
На картині зображено одне із численних чудес, що приписується домініканськомусвятому, ймовірно св. Гіацинту, тобто Яцеку Одровонжу (1183/85–1257), який врятував з води монахів, що впали зі зваленого мосту під час розливу Дніпра. Використовуючи майже імпресіоністичний стиль, художник рішучими мазками зобразив персонажів і пустельний пейзаж. Як у своїх ведутах, Гварді розлучився із документальною точністю, створивши картину поза часом і простором, де фігури, ніби втратили плоть і набули світлову вібрацію. Небо і вода поширюються до з'єднання одне з одним, і полотно передає відчуття безкінечності.
Література
Вольфганг Прохаска. «Венский музей истории искусств. Живопись». — Лондон : Scala Publishers, 2011. — 128 с. — («Музеи мира») — 7000 прим. — ISBN 978-34-065-2756-2.(рос.)
«Музей истории искусства. Вена». Под ред. Сильвии Боргези = Kunsthistorisches Museum. Vienna. — /Пер. с ит. — М. : ЗАО «БММ», 2007. — 144 с. — (Великие музеи мира) — 3000 прим. — ISBN 978-88-370-2769-8.(рос.)