Чорні угорці (лат. Ungri Nigri) або чорномадяри — група угорців у другій половині ІХ ст.

Чорні угорці згадуються лише в кількох тогочасних джерелах (іноді на противагу білим угорцям); жодне з джерел не розкриває точну природу стосунків між чорномадярами та «основним» угорським населенням, а також походження та значення їхньої назви не зрозумілі.^[1]

Відомо, що вони брали участь у якомусь військовому поході на Київ; після завоювання вони чинили опір християнській місії навіть після коронації угорського короля Стефана I у 1000 чи 1001 роках. У 1003 році Бруно Кверфуртський намагався навернути чорних угорців; тоді Аццо, папський легат, керував місіонерською роботою серед них, але вони наполягали на своїй вірі; тому деякі з них були осліплені.^[2]

Близько 1008 р. король Стефан I здійснив проти них похід і завоював їхні території («Чорну Угорщину»).

• Korai Magyar Történeti Lexikon (9-14. század), főszerkesztő: Kristó, Gyula, szerkesztők: Engel, Pál és Makk, Ferenc (Akadémiai Kiadó, Budapest, 1994)
• Tiborczszeghi-Horváth, Ottó (2007). A fehér és fekete magyarok [Black and White Hungarians]. frego.li (угор.).
• Sisa, István (1983). Who Are the Magyars?. The Spirit of Hungary: A Panorama of Hungarian History and Culture. Архів оригіналу за 22 березня 2008.
• Makkai, László (2001). From the Hungarian conquest to the Mongol invasion. History of Transylvania. Т. 1.

• Історія Угорщини