PROFILPELAJAR.COM

Чехословацька народна армія
Чехословацька народна армія
чеськ. Československá lidová armáda; словац. Československá ľudová armáda
	Прапор Чехословацької народної армії (1960—1990)
Засновано	1 червня 1954
Країна	Чехословаччина
Вид	Сухопутні війська Чехословацької народної армії; Повітряні сили Чехословацької народної армії
Чисельність	201 000 (1987)
Гарнізон/Штаб	Прага
Гасло	Za vlast–za socialismus; Za vlasť–za socializmus; (За вітчизну — за соціалізм)
Розформовано	14 березня 1990
Командування
Президент Чехословаччини	Див. список Клемент Готвальд,; Антонін Запотоцький,; Антонін Новотний ,; Людвік Свобода,; Густав Гусак,; Вацлав Гавел;
Міністр оборони	Див. список Алексей Чепічка,; Богумир Ломський,; Мартін Дзур,; Мілан Вацлавік,; Мирослав Вацек;
Начальник Генерального штабу	Див. список Вацлав Кратохвіл,; Отакар Ритірж,; Карел Русов,; Милослав Благнік,; Мирослав Вацек,; Антон Слімак;
	Медіафайли на Вікісховищі

Чехословацька народна армія (чеськ. Československá lidová armáda, словац. Československá ľudová armáda, скорочено: ČSLA) — назва контрольованих Комуністичною партією Чехословаччини збройних сил Чехословацької Соціалістичної Республіки з 1954^[1] до 1990 року. До їх складу входили повітряні сили, ВМС (до 1959 року) і війська ППО.^[2]

Армія була однією з найпотужніших у Східному блоці.^[3]

Історія

Після захоплення комуністами влади в Чехословаччині її армія, зазнавши радянізації,^[4] 1954 року офіційно почала називатися Чехословацькою народною армією. 1955 року вона ввійшла до Збройних Сил Організації Варшавського Договору. В мирний час налічувала близько 200 тисяч військовослужбовців.^[3] З огляду на співвідношення з чисельністю населення це була друга найсильніша армія після радянської.^[3] Чехословаччина витрачала на армію до 17,5% ВВП.^[3] Попри це армія не вчинила опору вторгненню, влаштованому Радянським Союзом 1968 року у відповідь на «Празьку весну», а після відновлення комуністичного режиму в Празі була реорганізована радянською стороною.^[5] З приблизно 201 000 осіб, що перебували на дійсній службі станом на 1987 рік, близько 145 000 (приблизно 72 %) служили у сухопутних військах, які зазвичай називаються просто армією. Близько 100 000 з них були призовниками. Діяли два військові округи — Західний і Східний. Список військ 1989 року засвідчує дві чехословацькі армії на заході: 1-ша армія з однією танковою і трьома мотострілецькими дивізіями, 4-та армія у Пісеку з двома танковими і двома мотострілецькими дивізіями. Східний військовий округ налічував дві танкові дивізії: 13-ту і 14-ту, зі штабом у Тренчині на словацькій частині держави.^[5] Під час холодної війни армія була оснащена здебільшого радянським озброєнням, хоча деякі види зброї, як-от бронетранспортер OT-64 SKOT, літаки L-29 Delfín і L-39 Albatros, протитанкова ракетна установка P-27 Pancéřovka були вітчизняного виробництва.

14 березня 1990 року у світлі подій Оксамитової революції з назви армії вилучили означення «народна», тим самим повернувши їй стару назву. 1 січня 1993 року, після розпаду Чехословаччини, її розформували шляхом поділу на теперішні Армію Чеської Республіки та Збройні сили Словаччини.

Див. також

Примітки

↑ Burian, Michal; Rýc, Jiří (2007). Historie spojovacího vojska [History of [Czechoslovak] Signal Corps] (Czech) . Prague: Ministerstvo obrany – Agentura vojenských informací a služeb. с. 148. ISBN 978-80-7278-414-1.
↑ Československá lidová armáda, Vojenský terminologický slovník (чеською) (вид. 1), Praha: Naše vojsko, 1966, с. 36
↑ ^а ^б ^в ^г Дмитро Трещанін; Тетяна Ярмощук. Остання таємниця окупації. Чи розміщував СРСР ядерну зброю в Чехословаччині?. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 09 січня 2022.
↑ Chris Johnstone (18 серпня 2010). The Czechoslovak legions: myth, reality, gold and glory. Radio Praha. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 29 червня 2018.
↑ ^а ^б Саша Корж. Армія Чехії: історія, особливості та цікаві факти. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.