Черніков Володимир Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черніков.
Черніков Володимир Михайлович
Народження15 січня 1918(1918-01-15)
Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Українська Народна Республіка Рад робітничих, селянських, солдатських і козацьких депутатів, Російська СФРР
Смерть17 березня 1992(1992-03-17) (74 роки)
 Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
НавчанняКиївський державний художній інститут (1951)
Діяльністьхудожник
ВчительСагайдачний Євген Якович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Трохименко Карпо Дем'янович і Єлева Костянтин Миколайович
Відомі учніБасанець Олександр Дмитрович
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяВКП(б)
У шлюбі зСогоян Віра Согомонівна
Учасникнімецько-радянська війна
Роботи в колекціїНаціональний художній музей України і Донецький обласний художній музей
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений художник УРСР

Володи́мир Миха́йлович Че́рніков (15 січня 1918, Лисичанськ — 17 березня 1992, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України. Чоловік художниці Віри Согоян[1], батько художника Миколи Чернікова.

Життєпис

Народився 15 січня 1918 року у місті Лисичанську (нині Луганська область, Україна). У 1939 році закінчив Ворошиловградське художнє училище. Брав участь у німецько-радянській війні, служив у кавелерії. Член ВКП(б) з 1944 року.

З 1946 по 1951 рік навчався в Київському художньому інституті у Євгена Сагайдачного, Олексія Шовкуненко, Карпа Трохименка та Костянтина Єлева. Після закінчення, декілька років викладав в інституті.[2]

Могила художника та його сім'ї.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Філатова, № 10А, квартира № 10. Помер у Києві 17 березня 1992 року. Похований разом із сім'єю на Байковому кладовищі (ділянка № 49, 50°25′0.56″ пн. ш. 30°30′5.27″ сх. д. / 50.4168222° пн. ш. 30.5014639° сх. д. / 50.4168222; 30.5014639).

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, графіки та плаката. Працював в стилі соцреалізму писав жанрові картини, портрети (де його героями були шахтарі, сталевари, прикордонники), пейзажі.

Серед робіт:

живопис
  • «Донецькі шахтарі» (1957);
  • «Бригада Героя Соціалістичної Праці М. Мамая» (1960);
  • «Тарас Шевченко на допиті в Орській каторжній в'язниці» (1961, Шевченківський національний заповідник у Каневі);
  • «Глибокий горизонт» (1963);
  • «Шлях заслання Тараса Шевченка» (1963—1964);
  • «Дружба над Тисою» («Прикордонники Угорщини, СРСР та Чехословаччини») (1964—1965);
  • «1941 рік» (1967);
  • «Південний кордон» (1968);
  • «Прикордонний пікет» (1969);
  • «На Ленінську вахту» (1970);
  • «Прикордонники» (1971);
  • «Морський десант» (1975);
  • «Вони починали» (1975);
  • «Командир взводу морської піхоти Євдокія Завалій» (1975);
  • «Свято на шахті» (1982);
  • «Оборонці Києва» (1983);
графіка
  • «Київ колись і тепер» (1966, вугілля, пастель);
  • «Отава» (1967, ліногравюра, акварель);
  • «Ранок» (1967, ліногравюра, акварель);
  • «Рибалки» (1967, ліногравюра, акварель);
  • «Верби над озером» (1968, ліногравюра);
  • «Теплий вечір» (1969, ліногравюра).
«Донецькі шахтарі»

Учасник всеукраїнських художніх виставок з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, міжнародних — з 1959 року.

Твори художника зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Донецькому обласному художньому музеї, в приватних колекціях в Україні та за її межами[1].

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ а б Черников Владимир Михайлович / Арт-галерея «Nostalgie». [Архівовано 25 червня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Черніков, Михайло (2024). Природа творчості та краси (Українська) . Київ: Аванпост-прим. с. 126—133.
  3. ↑ Черников Владимир Михайлович / Память народа.(рос.)

Література