Герб має щитоподібну форму і малиновий колір забарвлення, що символізує мужність і сміливість людей, які проживали на цій території і здобули для неї героїчну славу. У верхньому лівому куті розташований хрест — символ християнства і вірності чотирьом його чеснотам — помірності, розсудливості, справедливості й мужності. У верхньому правому куті яскраве сонце. Саме воно є символом Подільської землі — її багатства і родючості.
У центрі елемент родинного герба брацлавського полковника Данила Нечая, героя народно — визвольної війни українського народу проти польської шляхти, що загинув у битві біля села у лютому 1651 року, який символізує удачу в боротьбі.
У нижній частині щита вінок із пятипелюсткових квіток черемшини, що символізує сьогоднішню назву села. Існує романтична легенда про закоханих Іванка і Черемшину, яких розлучила боротьба з монголо-татарами. Дівчина оплакувала розлуку з коханим і на місцях, куди падали її сльози виростали диво-деревця — кущі черемшини, тому і назвали село Черемошне[джерело?].
Провісником здобуття незалежності України навесні 1990 року стало прибуття агітаційної групи студентів зі Львова,Дрогобича і Вінниці разом з Олександром Нижником та іншими активістами Народного Руху України. Агітатори побували у Тиврові,де їх зустріли Віктор Горбик,Володимир Зоренко та інші місцеві активісти Народного Руху та на символічній імовірній могилі козацького полковника Данила Нечая поблизу села Черемошне Тиврівського району,маловідомій на той час за межами Вінниччини. Активіст Студентського Братства Львова Олег Зоренко висловив ідею відвідання агітаторами цього історичного місця,яку було із захопленням підтримано.Там виступив студент Львівського університету імені Івана Франка Андрій Войтюк,родом з Білянів на Могилів-Подільщині,в подальшому - військовик Збройних Сил України, учасник антитерористичної операції на сході України та війни з російськими агресорами. Він зажадав від влади "збудувати дорогу до Нечая - із мармуру!"(на той час дорога була грунтовою та ще довго залишалась такою). Потім агітатори вирушили на батьківщину великого українського поета Василя Стуса село Рахнівку на Гайсинщині, де місцевий голова колгоспу Лантух намагався перешкодити агітаційній роботі.
↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
Література
Черемо́шне // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.574-575
